Гамаліс, Каррас - Православні погляди на війну

Реальність війни, крихкість миру та використання моральних і релігійних рефлексій щодо цих вічних феноменів — а також і зловживання такими рефлексіями — викликали шквал нових досліджень серед різних релігійних традицій. Проте, незважаючи на актуальність теми та постійне розширення відповідних наукових розвідок, усе ж бракує доступних ресурсів англійською мовою, які безпосередньо почерпнуті з історії та богослов’я східного православного християнства. Це тривожно з кількох причин — від утрати користі, яку могли б принести історичні, етичні та богословські традиції Православ’я для поточних дебатів між політичними лідерами та вченими, до осудливого визнання православними спільнотами того, що наше сучасне свідчення зазнає промаху. З огляду на постійну значущість війни та миру, а також на сучасні глобальні виклики з боку націй і етнічних груп, серед яких величезна кількість громадян ототожнюють себе з Православ’ям — від Росії та України у Східній Європі до Сирії, Лівану й Палестини на Близькому Сході, Єгипту й Ефіопії на півночі Африки, Греції та Кіпру у східному Середземномор’ї, — гостра потреба у свіжих, автентичних і добротних ресурсах не викликає сумнівів. Ця збірка есеїв неабияк допоможе заповнити прогалину в наявних дослідженнях та розширить доступні християнські ресурси, розглядаючи тему війни ніби через призму. Ми використовуємо образ призми, по-перше, тому, що так, як світло, пройшовши крізь призму, розщеплюється на окремі кольори спектру, глобальна тема «війни» в цьому збірнику деконструюється на низку складових, і автори досліджують одну чи декілька з цих складових під кутом зору тих академічних галузей, у яких працюють — політології, історії, біології/ медицини, етики, біблеїстики, патристики, систематичної теології. Водночас усі автори щиро віддані Православній Церкві — не менше, ніж строгості наукових досліджень і розвідок. З огляду на складність феномену війни і на те, що православне передання включає в себе численні переплетені між собою пласти, ми вважаємо, що для конструктивної роботи потрібен міждисциплінарний підхід.

 

По-друге, ця книжка нагадує призму, бо автори не ставлять собі за мету, так би мовити, відтворити зі спектра уніфіковане ціле. Іншими словами, мета полягає не в тому, щоб висунути одну теорію «сенсу війни» чи всеосяжну й нормативну позицію, яка була б нібито «єдиним православним християнським вченням про війну». На нашу думку, це обмежило б — і навіть спотворило — традицію, цінність якої полягає, принаймні частково, у різноманітності відповідного досвіду та вчень. Теологія та еклезіологія Православної Церкви суттєво відрізняються від теології та еклезіології її історичної сестри — Римо-Католицької Церкви, частково тому, що Православна Церква не має уніфікованої церковної структури з єдиним єпископом, уповноваженим виносити рішення з моральних питань від імені всієї Церкви. У Православ’ї також відсутня концепція магістеріуму, тобто особливої та безпомилкової учительної влади, наданої певним особам у Церкві (наприклад, єпископам, патріархам або папам), та, що важливіше, обмеженої ними. У спільній енцикліці, виданій 1848 року «східними патріархами», цей принцип висунуто як відповідь на декларацію Першого Ватиканського собору про папську непомильність, а відомий православний богослов о. Георгій Флоровський послався на цю енцикліку у своєму ототожненні непомильності з Церквою в її повноті: «Одна лише Церква має здатність до правдивого і католицького синтезу. У цьому полягає її potestas magisterii, дар і помазання 

непомильності».

 

Перев. с англ.

К.: «ДУХ I ЛIТЕРА», 2023, 400 с.

ISBN 978-617-8262-04-4

 

Вступ (Перрі Гамаліс і Велері Каррас)

Частина перша СТИКАЮЧИСЬ ІЗ СУЧАСНОЮ РЕАЛЬНІСТЮ

Частина друга ВІДНОВЛЮЮЧИ ЗАЦІКАВЛЕННЯ ДО ІСТОРІЇ ТА ТРАДИЦІЙ ПРАВОСЛАВ’Я

Частина третя КОНСТРУКТИВНІ НАПРЯМИ У ПРАВОСЛАВНОМУ БОГОСЛОВ’Ї ТА ЕТИЦІ

Автори

Скорочення

Покажчик