Хоменко - Біблія - переклад Івана Хоменка 1963

Третій повний переклад Біблії на українську мову називають «римським», оскільки перекладачем був Іван Хоменко — видатний український філолог, священник, бібліст, чудовий знавець класичних і сучасних мов, доктор філософії та богословських наук, який переважно працював у Римі та на острові Капрі.

Організація перекладу, підготовка тексту та видання здійснювались під егідою та безпосереднім контролем духовного керівництва Української Греко-Католицької Церкви, яке на той час перебувало в еміграції в Італії.

Цей переклад побачив світ невдовзі після перекладу Огієнка, у 1963 році в видавництві Отців Ордену в Римі.

Переклад Хоменка спирався на так звані масоретські тексти. Це тексти, створені масоретами — єврейськими переписувачами Старого Завіту, які в середині першого тисячоліття нашої ери додали до давньоєврейського алфавіту 10 голосних літер, тоді як до того алфавіт складався лише з 20 приголосних літер (на той час усі тексти писались лише приголосними), і, відповідно, переписали весь Ветхий Завіт.

Масоретські тексти значно спростили переклад і зробили його більш правдоподібним. Другим джерелом став переклад Біблії під назвою «Септуагінта» — юдейський текст, перекладений на грецьку мову в III–II століттях до н. е. за наказом єгипетського (еллінського) царя Птолемея Філадельфа. У ті часи цей переклад був надзвичайно необхідний, оскільки єврейська діаспора Єгипту здебільшого говорила грецькою мовою. Септуагінта («переклад 70-ти тлумачів») у всі часи дуже шанувалася і шанується сьогодні біблеїстами всіх конфесій.

Зокрема, цим грецьким перекладом користувався святий Ієронім, перекладаючи Старий Завіт на латину (це так звана «Вульгата» — Біблія для всіх). Варто також зазначити, що саме в Септуагінті містяться книги того Другого канону Біблії, які не визнаються деякими церквами (зокрема, «Премудрість Соломона», «Премудрість Ісуса», дві Книги Маккавейські та інші). Якщо повернутися до самого перекладу, то значна частина роботи перекладача полягала в тому, щоб порівнювати тексти різних джерел, зокрема масоретських текстів із Септуагінтою, яка була записана на кілька століть раніше масоретських текстів.

Що стосується Нового Завіту, то Іван Хоменко користувався так званими критичними текстами, реконструйованими на основі порівнянь із наявними найдавнішими Євангеліями та іншими книгами Нового Завіту. За основу він взяв критичний текст Нового Завіту, який в шосте видав Папський Біблейський Інститут. Все це забезпечувало високий рівень точності перекладу.