Кирило Єрусалимський — Містагогійні катехизи

Читання із першого соборного послання Петра від: “Будьте тверезі і чувайте!” (1 Петра 5, 8—11), аж до кінця послання самого Кирила і єпископа Йоана.

1. Я вже давно прагнув порозважати з вами, о правдиві і бажані діти Церкви, про ці духовні і небесні тайни. А оскільки дуже добре знав, що зір надійніший від слуху, то чекав теперішньої нагоди, щоб із цього вечора, заставши вас вельми сприйнятливими до мовлених [вам] казань, провадити вас до яснішої і пахучішої левади цього раю. До того ж ви і справді виявились спроможними краще розуміти Божественні Таїнства, сподобляючись Божественного і животворного хрещення. І позаяк надалі треба започаткувати трапезу досконалого вчення, то спробуймо якомога старанніше навчити вас цього, щоб ви пізнали силу [таїнств], яка звершилась над вами в той вечір хрещення.

2. Спочатку ви ввійшли у передсінок хрестительного притвору і, обернені до Заходу, слухали і приймали повеління простягати руку, ніби зрікались присутнього [там] сатани. Але вам потрібно знати, що цей прообраз зустрічається і в Старому Завіті. Бо коли фараон, найжорстокіший і безжалісний тиран, поневолив вільний і благородний єврейський народ, то Бог послав Мойсея вивести його із важкого Єгипетського рабства. І одвірки [й наддвірки] були помазані кров’ю Агнця, всезгубник пройшов повз будинки, які мали знамення крови (пор. Вих. 12, 7. 13. 22—23), тож народ єврейський був порятований у чудесний спосіб. Коли ж [ворог] і вже звільнених переслідував, і побачив море, яке дивовижним чином розлилося перед ним, і все ж заходив далі вглиб, то води з водами злилися знов докупи, і він відразу ж опинився під водою, тонучи у Червоному морі (пор. Вих. 14, 22-30).

3. А втім, прошу тебе перейти від давніх [речей] до нових, від прообразу до істини. Там Мойсей від Бога посланий до Єгипту, тут Христос, відісланий від Отця у світ. Там [пророк], щоб вивести пригноблений народ із Єгипту, тут Христос, щоб порятувати затоплених гріхом у світі. Там кров Агнця відвернула згубника, тут кров Агнця Непорочного Ісуса Христа (1 Петра 1, 19) спричинилась до вигнання демонів. Той тиран гнав аж до моря давній народ, про який ми згадували, і тебе цей зухвалий, безсоромний демон, що є винуватцем зла від першопочатків, переслідував аж до самих спасенних вод. Той у морі опинився під водою, а цей зникає у спасенній воді.

4. Але тим часом ти чуєш повеління [простягти] руку і промовити, немов до присутнього: “Відрікаюся тебе, сата¬но”. Хочу також сказати і те, задля чого ви стояли, [обер- ■ нені] до Заходу — бо це й справді необхідно. Оскільки Захід є місцем зримої темряви, а той, будучи темрявою, саме у темряві має владу; тому, значуще дивлячись на Захід, ви відрікаєтесь того князя мороку й темряви. Тож, що промовляв кожний із вас, так стоячи? Відрікаюся тебе, сатано, тебе, підступного і безжалісного тирана, немов наголошуючи, я вже не боюся твоєї сили. Бо її зруйнував Христос, сопри- частившись крови і плоті моєї, щоб через ці страждання смертю знищити смерть, щоб я упродовж життя не підлягав рабству (пор. Євр. 2, 14—15). Відрікаюся тебе, змія лукавого і єхидного. Відрікаюся тебе, підступного, який під личиною приязні вершив усіляке беззаконня і який спонукав наших пращурів на відступ [від Бога]. Відрікаюся тебе, сатано, со- творителя і співучасника всілякої злоби.

5. Далі в наступному реченні ти навчаєшся говорити: “І всіх діл твоїх”. Діла ж сатани — це всілякий гріх, якого й потрібно відрікатися: немов хтось, втікаючи від тирана, 3g повністю відкидає і зброю його. Бо всілякий різновид гріха має відношення до діл диявола. А втім і це знай, що все, про що ти говориш, особливо в цей страхітливий час, написане, повністю викарбуване у незримих Божих книгах. Отож, коли тебе викриють [у тому], що щось протилежне цьому содієш, то будеш засуджений як нечестивець. Тому ти й відрікаєшся діл сатани, усіх діянь, кажу, і помислів, які йдуть не від розуму.

6. Потім ти промовляєш: “І всієї гордині його”. Гординя диявола — це шал видовищ, кінні перегони, полювання зі псами і всіляка подібна марнота, від якої щоб позбутися звертається Святий [пророк] із благанням до Бога: “Поверни мої очі, щоб не дивились на марноту” (Пс. 119 (118), 37). І нехай не спалює тебе пожадання несамовитих видовиськ, де вирує розгул розпусних блазнів, що супроводжується зухвалістю і всілякими неподобствами, навіжені танці випещених чоловіків, ані безумство тих, які на полюваннях самі себе віддають на поталу диким звірам, щоб догодити своєму череву, бо ті, які прагнуть задовольнити їжею утробу, самі направду стають поживою для черева хижих звірів: тому в ім’я справедливости зауважу, що задля свого черева, яке є їхнім богом (пор. Флп. З, 19), вони через єдиноборство своє власне життя кидають у прірву. Уникай і кінних перегонів, видовища несамовитого, яке калічить душі: бо ж це все гординя диявола.