Мартін Роберт - Притчі Ісуса

Ніщо не зрівняється з силою оповідання. Наші серця, наш розум та наші душі ототожнюються з людьми та ситуаціями в оповіданні, яке ми чуємо. Оскільки люди допитливі, нам потрібно знати відповіді на запитання, що задаються персонажами цього оповідання. І нам подобаються істини, що викладаються за допомогою аналогій. Оповідання можуть донести мораль або принципи, на які необхідно звернути увагу, та яких треба дотримуватись. У той час, коли ми намагаємося зрозуміти, чому саме нас навчає дане оповідання, воно захоплює наш розум, зігріває серце та зосереджує нашу волю. Оповідання не принижують інтелект не залежно від того, до якого рівня суспільства ви не належали. І Ісус використовував для розуміння прості та доступні речі. Елементи оповідання захоплюють нас. Ми самі стаємо вівчарями, банкірами, законниками, садівниками та, звісно, грішниками. Зрештою, оповідання висвітлює певне об'єктивне судження про серце людини, що спонукає до дії — передбачений заклик оповідача. А у епоху повної відносності це — стратегічний спосіб ще раз торкнутися розуму та серця істинами Євангелії. Так було і з царем Давидом, коли він почув оповідання пророка Натана (2-га Самуїлова 12:1-6). Він був захоплений оповіданням. Оскільки у кожного оповідання є контекст, який необхідно розуміти, аби історія мала вплив, то ось коротка передумова оповідання Натана. 5 Зазвичай царі вели війни навесні (2-га Самуїлова 11:1), але цього разу — невідомо за яких причин — цар Давид вирішив відправити замість себе своїх довірених генералів та службовців, а сам залишився дома у своєму палаці. У вечірній прохолоді він вийшов на терасу та подивився на розташовані нижче дахи. На одному з них він побачив «дуже вродливу» (вірш 2) оголену жінку, що купалася. Він зажадав на неї та схотів її. Він поцікавився та дізнався, що її звуть Вірсавія, і що вона була молодою дружною одно з його солдатів — Урії. Це не зупинило Давида. Він наказав привести її та поклався з нею.