Ронкі Ермес - Закоханий і здивований Бог

"Одні кажуть, що найкраще в світі - це піхота, інші - що кіннота, ще інші - що військові судна, я ж кажу: найкраще на світі те, що полюбив ти". Так співала на світанку західної цивілізації грецька поетеса Сафо. Найліпшою річчю є те, що ти полюбив, - об’єкт твоєї любови. Пісня пісень згодом повторить, що найкращим і найгарнішим є коханий. Любов зодягає в красу, а краса, своєю чергою, породжує бажання. Таке собі замкнене коло. Краса нерозривно пов’язана з очима та серцем людини.

Погляд - це перша мова прагнення: «Тож побачила жінка, що дерево було добре для поживи й гарне для очей і приманювало» (Бут. З, 6); «Кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням, той вже вчинив перелюб» (Мт. 5, 28); «Її сандалик привабив його очі, врода її полонила його душу» (Юдт. 16,9). В єврейській мові око називається ‘ajin. Це ж слово означає «джерело, криниця». Євреї вкладають у поняття око, орган зору, глибше розуміння, в якому вії стають віями безодні та провадять до певного спочатку», до джерела.

Око-джерело є носієм та свідком світла любови, яке походить з потаємних глибин душі. «В очах жінка носить любов» (Данте). Очі виблискують чимось таким, що їх засліплює. Це об’явлення світла та любови, двох визначень, які вживає апостол Йоан, говорячи про Бога. Отже, око це «світло тіла» (Мт. 6, 22). Саме там, де спочиває його погляд, воно дає світло, що містить та випромінює любов і нею огортає всі речі. Погляд говорить за серце. У глибині буття є закон любови й, відповідно, краси.