Софія з Фредрів Шептицька - Молодість і покликання о. Романа Шептицького

Представники нашого старшого покоління, зокрема ті, що мали щастя знати особисто Митрополита Шептицького, дивилися здавен-давна на Нього, як на даного нам від Бога Великого Владику. Ще змалку чули ми Його ім’я, змалку теж бачили й подивляли Його великі вчинки та, згодом, докази Його найвищої самопосвяти. А час приносив нам майже рік за роком Його великі діла, що мали навіть історичне значення. І так у 1899 р. постала Його перша наукова фундація – Епархіяльна Бібліотека в Станиславові, згодом у Львові почалася будова Церкви св. Андрея Первозванного і за нею друга – на львівському передмісті Богданівці, далі побудова монастиря СС. Василіянок у Словіті, у 1908 р. постав Його заходами такий же монастир у Львові, в 1905 р. Український Національний Музей, в 1912 р. дівоча Гімназія СС. Василіянок, відтак “Академічний Дім“, “Народна Нічниця”, “Дяківська Бурса” та оснування Богословської Академії у Львові 1928 р.

Услід за тими фундаціями прийшли інші вчинки Великого Митрополита, що свідчили вже проречисто про Його героїзм, як ув’язнення Його московськими окупантами в 1914 р., аж врешті пролунав Його останній апель до Риму в 1941 р. з проханням, щоб Папа дозволив Йому піти на мученичу смерть за Христову Церкву й за Україну. Ішли події за подіями, – одні радісні, інші повні жаху і трагічні, – коли продовж 44 років княжив на львівському владичому престолі Великий Митрополит.

Отож наш український загал був так перейнятий подивом і любов’ю до свого Володаря на Святоюрському Владичому Престолі, що навіть не призадумався над родинним життям Кир Андрея, не уявляв собі, як це могло статися, що нащадок графського роду Шептицьких з усіма своїми найвищими фізичними, духовними й інтелектуальними прикметами пристав до нас цілим серцем і віддав Українській Нації всі безмежні цінності свого духу.