Тереховський Роман, отець - Паломництво до Святої Землі

отець Тереховський Роман - Паломництво до Святої Землі

Паломництво - побожна практика відвідин місць, пов’язаних із земним життям Ісуса Христа - разом із милостинею, постом та молитвою - здавна втішалося славою одного з найбільших діл християнина. І це зрозуміло: адже здійснити подорож до Святої Землі у давнину вимагало від пересічного уродженця європейського континенту не тільки неабиякої фізичної сили, але й тривалого часу та фінансових видатків. Тому така проща нерідко була справою усього життя людини. Звідси й така висока шана до кожного, хто повертався додому з пальмовим віттям в руках - знаком звершеного паломництва, та єрусалимським хрестом на одежі - свідченням того, що здолавши довгий і повний розмаїтих перешкод шлях, мандрівник власною рукою доторкнувся до однієї з найбільших святинь християнства - Голготи із місцем спасенного розп’яття, триденного погребіння і славного воскресіння Господнього.

Однак Христос живе і промовляє до світу не тільки на сторінках Євангелія - Він повсякчасно присутній і активно діяльний в історії спасіння людського роду. А недосконала людська природа самостійно, без Божої допомоги, здатна породити тільки недосконалість і гріх. Тому поряд із паломництвом до Святої Землі дедалі більшого поширення набуває із часом також практика прощ - мандрівок до святих місць, пов’язаних із чудесними знаками вияву Божого милосердя в пізніший, післяєвангельський період. А відтак зазнає зміни і сам традиційний підхід до паломництва до «землі Ісуса»: людина прагне поховати у Святій Землі власний гріх, отримати тут прощення своїх провин, окрилитися надією на власну спроможність принести достойні плоди покаяння. І нехай із розвитком науково-технічного прогресу навіть така далека подорож стає для нас дедалі зручнішою і комфортнішою, а маєво краси цього світу захоплює і розпорошує побожність наших думок, основна мета, яку ми ставимо перед собою, - це не тільки пізнати невідомі краї, але й осягнути певні духовні горизонти.

Тому ми наголошуємо на необхідності для душі кожного, хто пускається в дорогу саме з цією метою, Святих Таїнств Покаяння і Євхаристії. Адже результатом першої з них є прощення всіх свідомих і несвідомих гріхів та прогрішень, а суттю другої - благодарения Богу за Його невимовні благодіяння. Правдивою і корисною наша сповідь (незалежно від того, чи вона матиме місце на Святій Землі, чи в нашому парохіяльному храмі) буде тоді, коли ми щиро намагатимемося дотримуватися п’яти таких умов: 1) проведемо насправді ретельний іспит власного сумління, при якому воно, сумління, голос Бога у нашій душі, виявить нам всі наші провини; 2) збудимо в нашій душі правдивий жаль за заподіяні нами гріхи; 3) цілим нашим розумом і вольовим бажанням нашого єства постановимо собі зробити все, що тільки від нас залежне, щоби більше не припускатися гріха; 4) виповімо наші провини, не втаюючи жодної із них, перед священиком; 5) виконаємо накладену ним покуту з надією на те, що це бодай якоюсь мірою спричиниться до виправлення заподіяної нами шкоди та збільшення святості нашого життя у майбутньому.