Іноді, коли ми хочемо наголосити на святості якоїсь людини, то починаємо говорити високомовно, приписуючи їй різні надзвичайні речі. Чинимо це з добрим наміром, однак ненавмисно позбавляємо цю особу чогось звичайного, але ж ця звичайність нам дуже близька. У повсякденному житті для нас немає нічого ближчого, нічого більш знайомого, ніж простота. У глибині душі нам подобаються прості люди. Ми хочемо бути з ними поруч. Поряд з ними ми почуваємося комфортно, вільно і поводимося природно. Небавом виявляється також, що в тому, що звичайне, розкривається щось виняткове, святе. Тоді й святі стають нам дуже близькими!
Святі були такими ж людьми, як і ми, із пороху земного. Вони прийшли у світ із первородним гріхом, зі схильністю до слабкости, боролися з важкими рисами свого характеру, з власними обмеженнями, з бурхливою тілесною пристрастю та егоїзмом, закоріненим в кожній клітині організму. «У кожному великому святому завжди живе великий злий дух. Вершини святости протилежні до людської слабкости. Чесноти є більшими, бо більшими були спокуси. За святим ховається людина, яка пройшла через пекло людської убогости...». Вони любили землю так, як любимо її ми. Вони люблять її і після смерти, тому не хочуть, щоб ми позбавляли їх землі, висилали в небеса й шукали у хмарах. Святі надалі прагнуть жити серед нас і переконувати своїм прикладом, що на небо можна увійти, не відриваючи ніг від землі. Святість має запах і колір землі. Найбільші святі були надзвичайно людяні.
Їх можна розпізнати просто - за їхньою людяністю. Вони стали знаками присутности Бога у світі саме тому, що були людяними.
Релігійна уява про святих, які були б позбавлені того, що в них найбільш земне, виявилася б примарною та ілюзорною, а натомість містила б у собі щось викривлене. Релігійна уява про святих, євангельська любов яких не має кольору сірих буднів, опирається не на сторінки Євангелія, а є лише проекцією людини, позбавленої тілесности. Така уява буває небезпечна, адже може ввести в оману чимало побожних душ і навіть загнати деяких в обійми атеїзму, який вважає релігію чимсь неземним. А святі насправді - це люди, які будь-що прагнуть уподібнитися до втіленого Бога, який захотів, щоб Його розпізнавали у Його людській природі.
Вонс Кшиштоф - Праведний Йосиф - Lectio Divina з Йосифом з Назарету
пер. з польськ. І. Дух
Львів: Свічадо, 2019, 144 с.
ISBN 978-966-938-300-6
Вонс Кшиштоф - Праведний Йосиф - Lectio Divina з Йосифом з Назарету - Зміст
Від автора
Розділ перший. ЛЮДИНА
- Звичайний смертний
- Йосиф з «недоброго» Назарету
- Юдей з дому і роду Давида
- Йосиф паддаг - тесля й мудрець
- Гарна людина
Розділ другий. МОВЧАЗНИЙ
- Таємнича риса Йосифа
- Про що говорить мовчанка Йосифа?
- Мовчанка в ніч сповіщення
- Мовчанка в різдвяну ніч
- Мовчанка в ранок обрізання
- Мовчанка в день жертвування
- Мовчанка втікача
- Мовчанка у Храмі
- Йосиф, який слухає
- Йосиф пробуджений
- Мовчазний паддаг
Розділ третій. ВІРУЮЧИЙ
- Lectio divina Йосифа
- Йосиф читає подію
- Ніч віри Йосифа
- Віра і спокуси злих думок
- Віра і страх
- Віра і нерозуміння
- Перелом у lectio divina Йосифа
- Пошук підтвердження в Слові
- Подія веде до Слова, а Слово - до події
- Віра Йосифа і наша віра
- Йосиф як Авраам
Розділ четвертий. ПРАВЕДНИЙ
- «Друге ім’я» Йосифа
- «Проблематична» праведність теслі
- Праведний живе вірою
- Вірний і слухняний як Авраам
- Псалом 1: портрет праведного Йосифа
- Близькість з Богом
- Чуйність і вірність
- Щасливий і реалізований
Розділ п'ятий. ЧОЛОВІК
- Йосиф, чоловік Марії
- Одруження Йосифа і Марії
- Молода пара
- Закохані
- Потрясіння у подружжі Йосифа
- Любов наново зачата від Духа
- А як же людська любов Йосифа і Марії?
- Друга частина одруження
- Тінь Нареченого Марії
Розділ шостий. БАТЬКО
- Покликання у покликанні
- Йосиф у родоводі Ісуса
- Тінь Отця
- Батько Родини в Назареті
- Звичайне життя
- Турбота про виховання у вірі отців
- Зник непомітно
ВВЕДЕННЯ ДО МОЛИТВИ БОЖИМ СЛОВОМ
Категории:
Благодарю сайт за публикацию:
