КНИГИ ЭСХАТОС

Історію Йоакима й Анни, які були батьками Богородиці, викладено у древньому рукописі, створеному, найімовірніше, на початку II століття. У той час ще живі були безпосередні родичі Пресвятої Діви, які могли переповідати спогади про свою сім’ю та предків. Згаданий рукопис було знайдено в Єгипті наприкінці XIX століття.

За інформацією Міністерства охорони здоров’я, в Україні щорічно реєструють близько 1000 нових випадків пухлин і лейкозу у дітей у віці до 14 років. Рівень смертності від цих недуг в Україні перевищує аналогічні світові показники. Тому злоякісні новоутворення у дітей - актуальна проблема для українського суспільства.

Кожна історія недуги - це дитяче життя зі складними випробуваннями, розпач батьків, тривале лікування, безсилля перед важкими викликами, і водночас - свідчення віри й надії.

«Христос пострадал за нас, оставив нам пример, дабы мы шли по следам Его» (1 Петра 2:21).

Приветствуем Вас именем Господа нашего и Спасителя Иисуса Христа!

Ця книжка не про вмирання. Вона про життя, емоційне життя когось, хто переживає відхід, смерть близької людини. Кожен може втратити когось особливо близького. Це стається і з дорослими, і з дітьми. Ніхто не спроможний цього передбачити, чи від цього втекти.

В Апофтегматах можно найти багато порад, які для нас звучать дивно: «Втікай від людей, так спасеться душа твоя». Один апофтегмат про Авву Антонія, предтечу чернечого життя, розповідає про його цілковите відречення від усього. Авва Антоній почув у храмі слова: «Піди, продай, що маєш, дай бідним, і будеш мати скарб на небі; потім приходь і йди за мною» (Пор. Мт. 19, 21-22). Так народився великий рух Отців Пустелі, які, цілковито довірившись Господеві, далеко від людських помешкань, за містами, серед піску пустелі та в пустці, шукали Бога.

Прошедшей осенью, 6–7 ноября 2024 г. в Таллиннском Доме учителя Александровское Православное Братство (Aleksandri Õigeusu Vennaskond SA) провело международную научно-практическую конференцию «Православная Церковь в Эстонии – независимость: возможности развития, риски, последствия».

Фуад Таймани, мой провожатый, заметно нервничал. Действительно, пейзаж не внушал доверия. Спустившись из Хаурана в сторону древней пустыни Моав, мы уже несколько дней ехали по ровной пустоши и теперь приближались к череде уродливых бесплодных холмов.

Английский, который Фуад выучил в миссионерской школе, был удивительно старомодным, и в словах моего проводника сквозил поистине шекспировский трагизм:

— Увы, мой господин, зерно уж на исходе. Средь бедуинов голод. Боюсь, что могут ринуться на нас и погубить.

В трактате Пиркей Авот («Поучения Отцов») собраны наставления мудрецов, цель которых — указать человеку правильный путь и помочь выбрать «дорогу жизни». Для глубокого понимания трактата следует обратиться к стиху из Мишлей 6:23: «Ибо заповедь — свеча, а Тора — свет, и дорога жизни — увещевания наставляющие». Этот стих, являясь квинтэссенцией поучений Пиркей Авот, дает ключ к их пониманию. Именно по этой причине наш комментарий к данному трактату получил название Дерех Хаим («Дорога Жизни»).

Разберем этот стих подробнее.

^ «Ибо заповедь—свеча, а Тора—свет»

Отправной точкой для этого путешествия по удивительным пространствам мира иного, сконструированного сознанием древних египтян и запечатленного в причудливых памятниках, стала попытка осмыслить саму возможность зрительного воплощения художественными средствами образа посмертного бытия человека. Представления древних египтян о мире позволяли им предполагать продолжение существования человека после смерти, которая не мыслилась ими как конец существования, а представлялась, скорее, сложным испытанием, полным опасностей, в результате которого человек преображается в бессмертное существо.