Зінченко - Пересопницьке Євангеліє

Рукописні кодекси є своєрідним дзеркалом культури, але, крім того, вони є й важливим історичним та історико-лінгвістичним джерелом, бо документально засвідчують розвиток мови, літератури, мистецтва виготовлення книги, книжкового розпису й графіки, фіксують розвиток письма. Безцінним джерелом інформації є нотатки й коментарі переписувачів, записи, зроблені на полях книги власниками, дарувальниками. Записи на берегах Пересопницького Євангелія, наприкінці розділів та наприкінці книги передають відомості про обставини перекладу та написання кодексу, про писців і замовників, про те, що спонукало до написання кни-ги, для кого вона призначена. І окрайні записи фіксують історію побутування книги, обставини зберігання й дарування.

Пересопницьке Євангеліє написане староукраїнською книжною мовою. Це найраніший з відомих перекладів Євангелії українською мовою середини XVI ст. Памʼятка дійшла до нашого часу в оригіналі та в списках. Зі списків памʼятки відомі два найважливіших: Волинське Євангеліє 1571 р. та уривок Літківського Євангелія кінця XVI - початку XVII ст., що було написане приблизно між 1595 і 1600 рр. Пересоп-ницьке Євангеліє було перекладено з церковнословʼянської мови болгарської редакції. Звертаючись до читача, переписувач заохочує його до ближчого пізнання євангельських тек-стів, поданих мовою, наближеною до народної (руської, тобто української): «Ю(ж) за помочоу Бжією маєшь всь зоупльна выписаный книгы четыре (х) ег)листовь выложеный изь языка бльгарского на мову роускоую читачоу милый» («Вже за поміччю Божою маєш всі повністю виписані книги чотирьох євангелістів, викладені з мови болгарської на мову руську, читачу милий») [Пересопницьке Євангеліє, 1556, 481 зв. ].

М.С. Грушевський називав Пересопницьке Євангеліє «най-більш голосною памʼяткою» епохи [Грушевський, Історія, 430]. Високо цінують памʼятку історики Церкви, зокрема, автор бага-тотомової праці митрополит Макарій відзначив рішучість творців цього кодексу у втіленні задуму перекладу народною мо-вою, працьовитість перекладача, високу якість письма [Мака-рий, IX, 4, 475]. Архієпископ Іларіон (Огієнко) відзначив, що ідея перекладу св. Письма живою мовою в освіченому середовищі XV-XVI ст. була настільки дозрілою, що на неї орієнтувалися представники всіх вір, в чому проявлявся «той звичайний культурний поступ, який бачимо в історії всіх Церков» [Іларіон, 1942, 171]. Автор нарису історії Української Церкви Іван Вла-совський відзначав: «Пересопницька Євангелія, як памʼятка рукописного українського мистецтва, вважається перлиною посеред українських і взагалі східнословʼянських рукописів по красі й різноманітності мотивів і форм окремих букв, по багатству мініятюр-них зображень, ініціялів, орнаменту» [Власовський, 241].

Арсен Зінченко - Пересопницьке Євангеліє 1556 — 1561 рр.: Традиція, епоха, творці

— К., 2011. — 110 4- [2] с.

ISBN 978-966-7567-77-4

Арсен Зінченко - Пересопницьке Євангеліє 1556 — 1561 рр.: Традиція, епоха, творці - Зміст

ЗМІСТ

• Вступ

• Доба, в якій творилося Пересопницьке Євангеліє

• Фундатори й місце написання Пересопницького Євангелія

• Перекладачі й переписувачі Пересопницького Євангелія

• Художнє оздоблення Пересопницького Євангелія

• Мова Пересопницького Євангелія

• Доля пам'ятки

• Підсумок

• Література