Небезпечна ідея християнства - Протестантська революція

У липні 1998 року єпископи Спільноти Англіканських церков зібралися в історичному кафедральному місті Кентербері на традиційній Ламбетській конференції, яка відбувається що десять років. Вони мали обговорити численні виклики та нагоди, з якими англіканство зустрічалося в різних куточках світу, як-от швидке зростання Англіканської церкви в Африці та Азії, її повільний занепад на Заході, а також нові дискусії про статеві стосунки.

Щодня єпископи збиралися для молитви та біблійних студій, і це було потужним підтвердженням визначної ролі Біблії у забезпеченні християнської єдності. Саме Біблія скеровує церкву в бурхливі часи, саме вона живить людську духовність. Проте як слід тлумачити Біблію — наприклад, з приводу суперечливого питання про гомосексуальність, яке сьогодні спричиняє найбільший розбрат в англіканстві? Попри найкращі зусилля організаторів конференції, на її публічних сесіях з приводу саме цього дражливого питання вибухнули палкі суперечки, в яких відбилися численні розбіжності між релігійними лібералами і консерваторами, модерними і постмодерними світоглядами, дуже відмінними культурними контекстами Заходу і третього світу.

Перифразуючи страченого 1555 року єпископа Ворчестера Х’юго Латімера, всі мали добрі наміри, але ці наміри явно були різними. На думку багатьох спостерігачів, Спільнота Англіканських церков у цьому питанні небезпечно наблизилася до розколу. Єпископів розділило тлумачення саме того тексту , який мав об’єднати їх навколо себе. Чимало англіканців замислилися над тим, як Біблія може бути основою їхньої ідентичності та єдності, коли вони так очевидно розійшлися в її розумінні. Як може рух, основою якого є текст, зберегти свою цілісність та ідентичність, маючи очевидну та глибоку розбіжність щодо того, як слід тлумачити й застосовувати цей текст у критично важливому питанні?

Реформація шістнадцятого століття, якій завдячують своїм існуванням англіканство та інші протестантські церкви, базувалася на тому, що всі християни спроможні розуміти Біблію, мають право тлумачити її та наполягати на серйозному ставленні до їхніх поглядів на Святе Письмо.Але це потужне утвердження духовної демократії зрештою вивільнило сили, які поставили під загрозу стабільність самої церкви. Згодом виникли розколи, сформувалися відокремлені групи християн. Англіканство ще може повторити шлях інших протестантських груп і перетворитися на «сім’ю» споріднених деномінацій, кожна з яких посвоєму читає та застосовує Біблію. Небезпечна ідея, міцно вкорінена в самому осерді протестантської революції, полягала в тому, що всі християни мають право тлумачити Біблію на власний розсуд.

Втім, зрештою ця ідея породила неконтрольований процес розмноження тлумачень, який тоді мало хто міг очікувати чи передбачити. Великі потрясіння початку шістнадцятого століття, які сьогоднішні історики називають «Реформацією», започаткували в історії християнства небезпечну нову ідею, яка, з одного боку, спричинила досі небачене зростання та сплеск творчої активності, а з іншого, ще й викликала нові розбіжності та суперечки, які за самою своєю природою були, ймовірно, нерозв’язними. Творчі розбіжності, зумовлені цим засадничим принципом, стали вирішальним чинником у розвитку протестантизму як провідної релігійної течії у світі.

Алістер Макґрат - Небезпечна ідея християнства - Протестантська революція: історія від шістнадцятого до двадцять першого століття

Пер. з англ. Олексія Панича

К.: ДУХ І ЛІТЕРА. - 2017. - 664 с.

ISBN 978-966-378-548-6

Алістер Макґрат - Небезпечна ідея християнства - Протестантська революція: історія від шістнадцятого до двадцять першого століття - Зміст

Вступ

Частина перша. Початок

І. Збирається буря
II. Революціонер мимоволі: Мартін Лютер
III. Альтернативи Лютерові: розмаїття Реформації
IV. Новий центр впливу: Кальвін і Женева
V. Англія: зародження англіканства
VI. Війна, мир та байдужість: криза європейського протестантизму (1560-1800)
VII. Протестантизм в Америці
VIII. Дев’ятнадцяте століття: глобальна експансія протестантизму

Частина друга. Розвиток

IX. Біблія і протестантизм
X. Віра та належність. Деякі характерні протестантські погляди
XI. Структури віри: організація, богослужіння, проповідування
XII. Протестантизм і формування західної культури
XIII. Протестантизм, мистецтво та природничі науки
Частина третя. Оновлення
XIV. Зміни в американському протестантизмі
XV. Язики полум’я: п’ятдесятницька революція в протестантизмі
XVI. Нові території протестантизму: глобальний Південь
XVII. Протестантизм: наступне покоління

Алістер Макґрат - Небезпечна ідея християнства - Збирається буря

Мало хто спроможний зазирати за горизонт власного місця в історії. Хто б, насолоджуючись світлим і лагідним розквітом едвардіанської Англії, міг уявити собі, що менш ніж за десять років розпочнеться найжахливіша та найруйнівніша війна зі всіх, які будь-коли вражали людський рід? Того часу мало хто відчував наближення буревію, мало хто уявляв себе на краю катастрофічного провалля. Погляд назад завжди непомильний; він дає змогу пізнішим спостерігачам розпізнати лінії розлому, напруженості, зсуви тектонічних плит історії, які передвіщають океанські хвилі, що поглинають народи та культури. Та поки катастрофи не сталося, всі ці ознаки часто залишаються непоміченими, а їхня значущість з’ясовується лише тоді, коли злива вже вщухне.

Чи можна було передбачити сум’яття Реформації? Чи можна було сповільнити цей процес або навіть запобігти йому, якби церковна ієрархія діяла вправніше? Що б сталося, якби син Ганса та Маргарити Лютер помер невдовзі після свого народження 10 листопада 1483 року? Ці запитання мають прояснювальну силу і навіть певну провокативність, але на них неможливо відповісти хоча б трохи впевнено. Втім, історик може сподіватися принаймні до певної міри зрозуміти суть і значущість того, що сталося насправді. Зокрема: чому виразно незначний протест, висловлений невідомим німецьким ученим в одному з найнезначніших європейських університетів, виявився іскрою, яка запалила полум’я, що поглинуло більшу частину західної церкви?

Церква та суспільний лад у Західній Європі

Суспільний, культурний та інтелектуальний вплив протестантської Реформації можна вповні осягнути лише на тлі розуміння місця церкви в пізньосередньовічній Європі. Церква була провідним гравцем у міжнародній політиці та у внутрішніх справах окремих держав, зміцнювала почуття ідентичності на рівні місцевих спільнот і надавала індивідам відчуття свого місця та призначення в загальному устрої речей. Церква завжди відігравала важливу міжнародну роль у європейському суспільстві. Середньовічна Європа була мало схожою на сучасну, яка складається із суверенних національних держав із чітко визначеними кордонами.

За середніх віків Європа була конгломератом здебільшого невеликих князівств, незалежних міст і регіонів, спільна ідентичність яких часто-густо визначалася радше мовою та історичними обставинами, ніж політичними чинниками. Наприклад, Італія на початку чотирнадцятого століття була не більше ніж мішаниною незалежних міст і маленьких феодальних володінь. Упродовж п’ятнадцятого століття вони об’єднувалися у шість головних політичних союзів: Неаполітанське і Сицилійське королівства, Папська держава, Міланське герцогство, Флорентійська та Венеціанська республіки.

Сучасна національна держава виникла в Італії лише у дев’ятнадцятому столітті. Схожим був також устрій Німеччини, якій судилося відіграти особливо важливу роль у подіях тієї доби: вона також складалася з безлічі окремих маленьких територій. Ще й у дев’ятнадцятому столітті було тридцять дві німецьких держави та території, які зрештою об’єдналися в Німецьку імперію лише за часів і під проводом Отто фон Бісмарка (1815-1898). Упродовж усього Середньовіччя й аж до доби Відродження церква була єдиною міжнародною інституцією, яка користувалася значною довірою і мала значний вплив на тогочасне суспільство.

Категории:

Благодарю сайт за публикацию:

Ваша оценка: Нет Average: 10 (2 votes)