Душепопечение Консультирование

Після публікації книжки Батьки і діти мене почали запрошувати на конференції чи семінари, де неодмінно запитували, як слід виховувати дітей або ж як стати добрими батьками. І майже завжди це мене приголомшувало, у відповідь — я мовчав.

Часом я справді вважаю себе дивною людиною, незвичайною. Знаю, що мої колеги психологи ніколи б не промовчали, навіть на мить. Але я не знаю, що відповідати, коли мене щось подібне запитують. Чи, радше, знаю занадто добре.

Я з вдячністю відзначаю публікацію книжки «Зранені. Розмови про сексуальні зловживання в Церкві». Це низка інтерв’ю редакторки Юстини Качмарчик з людьми, які в різний спосіб залучені до допомоги тим, хто постраждав, і до захисту неповнолітніх у Польщі.

Я Христина Філіц — лікарка, письменниця, авторка та виконавиця пісень про Творця. Колись мені встановили вкрай плачевний діагноз, який, вочевидь, мав зламати мене, заставити впасти і більше ніколи не піднятися. І я зламалася, впала, але всього-на-всього на 24 години(!) після озвучення діагнозу, бо на той момент не зрозуміла як старання жити з Богом обернулося в таке…

Якщо ви коли-небудь казали: «Я просто хочу знати, яка Божа воля щодо мого життя», то ця книжка для вас. Якщо ви дивилися траєкторію свого життя й думали, куди воно несеться — правильним шляхом чи скочується у прірву, — то читайте далі. Я сподіваюся, що коли ви перегорнете останню сторінку, вам більше ніколи не доведеться допитуватися, якою є Божа воля стосовно вашого життя. Чи принаймні не робитимете цього так, як раніше.

«Господи Ісусе, не покидай нас, додай нам Божої сили й моді подолати всі труднощі та разом із Тобою і задля Тебе зносити з любови всі страждання. І тоді ціле життя буде залічено нам на карб вічного спасіння», — цю прегарну молитву Анна сформулювала в одному з листів, адресованому заміжній доньці Станіславі. Вона написала його в 1968 році, коли прожила вже понад п’ятдесят років і добре знала, що означають життєві труднощі.

Що робити, щоб подолати кризу? Передовсім ми мусимо собі відповісти на питання, чим вона є. Адже у певному сенсі кожна людина безперервно перебуває у кризі. Хто з нас може сказати, що досягнув такого душевного спокою, про який мріяв? Нам завжди щось дошкуляє: взуття тисне, камінець тре, дитина вилила воду з вази, та ще й ви дізналися, що у чоловіка рак. Такі новини навідують нас постійно. Ймовірно, через них багатьом людям здається, що вони потребують ще чогось, може, якогось останнього досягнення, щоб відчути себе щасливими.

Визначення. Біоетика («етика життя») – це термін, який запропонував Ван Ренсселаер Поттер у 1970 році. Його утворено з двох слів грецького походження: bios, що означає «життя», і ethos – «звичай». За найпростішим визначенням, біоетика – це наука, яка визначає норми поведінки людини у сфері життя і здоров’я відповідно до раціональних і моральних засад.

Якщо б хтось звернувся до мене з тривіяльним проханням назвати десять історичних постатей, які найбільше вплинули на моє життя (крім, звісно, Господа та Його Матері), то до мого переліку увійшли б такі особи: Августин, Тома Аквінський, Тереза Авільська, Йоан від Хреста, а також Джон Генрі Ньюмен і Ганс Урс фон Бальтазар. Щоб визначити решту чотирьох, я мусив би подумати трохи довше, але серед них точно був би той, від кого розпочнемо наші роздуми - святий Бернард Клервоський.