Існує багато автобіографій, написаних сліпими людьми. Це проникливі й водночас захопливі оповіді про те, які наслідки — емоційні та моральні — спричинює сліпота, про те, скільки треба волі, гумору і сили духу, щоб дати з ними раду. «Бачити в темряві», розповідь Джона Галла про його «пережиття сліпоти», не подібна на якусь байку: в ній немає виразного початку, середини і закінчення; вона не претендує на літературність, в ній і самої оповіді як такої немає — але це, на мою думку, шедевр.
