История

В немецком Гамбурге, среди аккуратных улиц и краснокирпичных домов, стоит храм. Необычный — не только по архитектуре, но и по своей судьбе. Начинался он как армянская церковь, потом стал лютеранской кирхой, а теперь — русским православным храмом. Посвятили его святому праведнику Иоанну Кронштадтскому.

Существует множество определений иудаизма, сменявших друг друга на протяжении веков: от избранного народа до народа, блюдущего Божьи заповеди (так называемый галахоцентричный иудаизм), или народа книги (исламская концепция иудаизма). Евреи воспринимались как носители в мире единобожия (или, согласно другим представлениям, этического монотеизма), как сыны Бога, и т.д. Каждое из этих описаний по-своему расставляет акценты.

Коли почалася Друга світова війна, бабуся Тімоті Келлера заборонила туди йти обом своїм синам. Один з них написав відмову з міркувань совісті, а його наречена так цього стидалася, що розірвала заручини. Другий син, Вільям Беверлі Келлер, познайомився з майбутньою дружиною в психіатричній лікарні, у чоловічому відділенні для надто буйних. Вільям Келлер, або інакше Вілл, полюбляв оповідати цю історію саме так. Луїза Анна Клементе працювала медсестрою, а Вілл мусив завершити строкову службу. 24 травня 1947 року, коли обом було по двадцять два, вони побрались у Вілмінгтоні, штат Делавер.

Духовність - форма життя, що дає змоіу людині бачити Лице Боже. Коли людині відкривається реальність, що перебуває за межами її буденного досвіду, зростає обшир і сила її серця, і вона спізнає у власному житті свіжість і красу пустелі, куди відходив сам Христос, щоби споглядати Лице Отця (див. Мр.1,35). Найінтимніша форма духовности - це наші стосунки з Богом як джерело любови й життя. Ці взаємини між людиною й Богом дістають свою найглибшу реальність і вияв у молитві. Найбільш екстатична й дієва молитва - хвала, прославляння і трепетний захват.

Несомненно, писать о Л. Н. Толстом как о русском религиозном мыслителе, который не только «всем сердцем и всею душою», но и, наконец, «всем разумением своим» (Мф. 22:37) пытался раскрыть отношения божеского и человеческого, безусловного и обусловленного, — дело в высшей степени непростое, но архиважное. Вот он пишет: «Можно сознавать Бога в себе самом. Когда сознаешь Его в себе самом, то сознаешь Его и в других существах (и особенно живо в людях). Когда сознаешь Его в себе и в других существах, то сознаешь Его и в Нем самом» [58, 120].