Історія релігії в Україні - Т. 5. Протестантизм в Україні

С книгами, рекламируемыми на сайте, можно лично ознакомитьсявступив в клуб Эсхатос, или оформив заявку по целевой программе.
сторія релігії в Україні: у 10-ти т. - Т. 5. Протестантизм в Україні
Предтечею класичної Реформації виступав гусизм — вчення чеського богослова Яна Гуса (1371-1415 рр.), яке знайшло чимало прихильників і стало ідеологією широкого суспільно-релігійного руху в Чехії першої половини XV ст. Передусім варто зазначити, що Чехія на той час була однією з найбільш розвинених частин Священної Римської імперії (не лише в соціальному, економічному, політичному, а й культурному відношеннях).
 
Водночас вона виступала «чужорідним» слов’янським тілом у переважно германомовному морі цієї імперської держави. В умовах тогочасного відносно інтенсивного націогенезу чехів цей фактор вів до загострення в них національних почуттів, що, до речі, знайшло свій вияв у гусизмі. У певному сенсі гусизм можна розглядати як національну релігію чехів, опозиційну «імператорському католицизмові». Цей національний аспект, як і загалом дух вчення гу- сизму, зближує його з пізнішими класичними зразками Реформації. 
 

Історія релігії в Україні: у 10-ти т. - Т. 5. Протестантизм в Україні

Редкол: А.Колодний (голова) та ін.
К.: Світ Знань, 2002,  424 с. іл.
За ред. П. Яроцького
ISBN 966-7742-05-9 
 

Історія релігії в Україні: у 10-ти т. - Т. 5. Протестантизм в Україні - Зміст

ВСТУП
ЧАСТИНА 1. РАННІЙ ПРОТЕСТАНТИЗМ В УКРАЇНІ 
  • РОЗДІЛ І. Гусизм і «чеські брати»
  • РОЗДІЛ II. Лютерани і анабаптисти
  • РОЗДІЛ III. Кальвінізм 
  • РОЗДІЛ ІУ. Унітарії
  • РОЗДІЛ V. Російські єретики і реформаційний рух на українських землях 
  • РОЗДІЛ VІ. Відображення реформаційних ідей в українській суспільній думці кінця XVI — першої половини XVII ст
  • РОЗДІЛ VII. Місце протестантизму в національно-культурному житті Русі XVI — першої половини XVII ст. (шкільництво, книгодрукування, розвиток мови) 
  • РОЗДІЛ VIII. Наукова і літературна діяльність протестантів в Україні 
  • РОЗДІЛ IX. Просвітництво і прояви пієтизму в Україні
  • РОЗДІЛ X. Лютеранство і кальвінізм першої половини XX століття. Формуванння української протестантської церкви
ЧАСТИНА 2. ПІЗНІЙ ПРОТЕСТАНТИЗМ В УКРАЇНІ 
 
РОЗДІЛ І. Баптизм. Богословський портрет
  • 1.1. Особливості дослідження, історіографія баптизму в Україні
  • 1.2. Уявлення про джерело Богопізнання (принцип Sola Scriptura)
  • 1.3. Уявлення про людину і спасіння 
  • 1.4. Церковний устрій, священнодії, служителі церкви
  • 1.5. Практичне церковне життя
РОЗДІЛ II. Виникнення баптизму як окремої релігійної течії
РОЗАДІЛ III. Зародження євангельсько-баптистського руху в Україні 
  • 3.1. Закономірність появи євангельсько-баптистського руху в Україні
  • 3.2. Передумови євангельського пробудження в Україні у другій половині XIX ст.
РОЗДІЛ IV. Розвиток євангельсько-баптистського руху на українській землі
  • 4.1. Євангельське пробудження на півдні України
  • 4.2. Євангельське пробудження у Київській і Єкатеринославській губерніях
  • 4.3. Євангельське пробудження у Таврійській губернії
  • 4.4. Перехід до баптизму
РОЗДІЛ V. Правовий стан євангельсько-баптистського руху наприкінці XIX— початку XX ст
  • 5.1. Думка Державної Ради 1879 р. про духовні справи баптистів та її вплив на становище українських баптистів
  • 5.2. Закон 1883 р. про дарування розкольникам усіх віросповідань права богослужіння 
  • 5.3. Положення Комітету Міністрів 1894 р 
  • 5.4. Соціально-політичні погляди євангельських віруючих
  • 5.5. Державні акти про віротерпимість (1903-1906 рр.). Утворення Союзу євангельських християн 
РОЗДІЛ VI. Євангельські християни-баптисти у радянський період 
  • 6.1. Український баптистський рух у першому десятилітті радянської влади 
  • 6.2. Євангельський рух в Західній Україні 
  • 6.3. Переслідування віруючих у 30-ті роки. Поновлення діяльності українських баптистів під час Великої Вітчизняної війни 
  • 6.4. Становище і діяльність Союзу євангельських християн-баптистів у повоєнні роки
  • 6.5. Розкол у баптизмі у 60-ті роки та його наслідки 
РОЗДІЛ VII. Діяльність євангельських віруючих у незалежній Україні 
 

Історія релігії в Україні: у 10-ти т. - Т. 5. Протестантизм в Україні - Вступ

 
XV-XVII ст. — період великих змін в Європі, час поступового руйнування феодалізму, натурального господарства, інтенсивного розвитку ринкових відносин, географічних відкриттів, колонізації європейцями Америки. Це також час значних змін у сфері комунікації, що були викликані винайденням та поширенням друкарства. Все це призвело до великих змін у громадсько-політичному, культурному й духовному житті. У ряді європейських країн формуються абсолютні монархії, відбуваються трансформації існуючих суспільних інституцій та виникають нові структури. В таких умовах не могло не постати питання про кардинальні зміни в християнських церквах, які на Заході, так і на Сході відігравали помітну роль у суспільстві. Однією з головних подій європейської історії стала Реформація — широкий суспільно-релігійний рух, який продемонстрував на духовному та культурному рівнях кризу феодалізму та початок становлення нових буржуазних відносин. Коли на зміну феодальній прийшла буржуазна еліта, представники останньої починають надавати все більше значення не стільки традиційним суспільним цінностям (становим привілеям, місцю людини в соціальній ієрархії), скільки новим якостям, а саме: ініціативності, енергійності, здатності діяти неординарно тощо. Це не могло не викликати переоцінки цінностей, зокрема, і релігійних. 
 
Якщо у період Середньовіччя домінуючим став стереотип, згідно з яким церква вважалася своєрідною корпорацією, завдяки якій можна досягти небесного блаженства, а священики виконували роль посередників між людьми та Богом, то молоді буржуа, котрі перш за все цінували індивідуальні якості, такий погляд вже не сприймали. їхнім настроям була більш співзвучна думка, що вони отримають спасіння, тобто попадуть у рай, не завдяки комусь, а самостійно. Подібне світосприйняття служило ґрунтом поширення реформаційних ідей. Реформація в Європі утверджувала як богоугодну світську, мирську діяльність. Пом'ягшуючи фаталізм догмату про наперед визначену долю людини (чи до спасіння в раю або до вічного покарання в пеклі), кальвінізм дав можливість кожному, правда, опосередковано, здогадуватися про своє призначення. Ознакою обраності до спасіння слугували: активна підприємницька діяльність, висока продуктивність праці, вища якість послуг, чесне та порядне партнерство, в цілому, успіхи в бізнесовій, торговельній, банківській справах. 
 
По суті, це було світське оформлення нового символу віри. Це була поява ідеології нової суспільної формації в її релігійному вираженні. Нова суспільна формація не потребувала феодальної, тобто католицької, церкви, яка претендувала на єдине посередництво між Богом і людьми, вчила, що лише в лоні цієї церкви, як в Ноєвім ковчезі, можна врятуватися та досягти спасіння. Лютеранство відкинуло католицьку «скарбницю добрих справ» як єдиний засіб для спасіння, вказавши простий і дешевий шлях спасіння особистою вірою без будь-яких посередників. Кальвінізм пішов далі в реформуванні церкви, проголосивши принцип «світського покликання», «мирського аскетизму», щоденної заощадливості як спосіб накопичення багатства. Це означало, що будь- коли і будь-де людина знаходиться на службі у живого Бога і несе відповідальність за надані їй Богом дари — час, здоров'я, власність. Життя належало сприймати, як виконання обов'язку та рух до мети, поставленої Богом перед людиною. Водночас Реформація стала важливим чинником становлення в Європі національних культур. У період Середньовіччя кожен суспільний стан мав свою культуру. Культура селян відрізнялася від культури феодалів, культура феодалів — від культури духовенства і т.д., хоча між ними було багато спільного.
 
У процесі генезису буржуазних відносин на зміну середньовічним становим спільностям ішли спільності національні. Відповідно формувалися національні культури. Для національної культури характерним є те, що вона синтезує цінності різноманітних станових культур і водночас стає близькою для представників різних соціальних класів, груп, прошарків у межах нації. В період Середньовіччя християнство (не лише як релігія, але і як система культурних цінностей) у повному обсязі було лише надбанням духовенства. Формування національних культур вимагало, щоб християнство стало здобутком усіх соціальних верств. Це завдання й виконувала Реформація, а також частково видозмінені під її впливом посттридентський католицизм і навіть окремі інституції в православній церкві. Через лютеранство і кальвінізм Реформація сприяла утворенню в Європі національних держав, які звільнялися з-під влади середньовічної Священної Римської імперії. Протестантизм у цілому дав могутній імпульс цивілізованому розвитку ряду європейських країн, зокрема, скандинавських. Зрештою, можна сказати, що Сполучені Штати Америки створили європейські дисиденти- протестанти, що втікали в Новий Світ від релігійних переслідувань у Старій Європі. 
 

Категории: 

Благодарность за публикацию: 

Ваша оценка: Нет Average: 10 (2 votes)
Аватар пользователя Андрон