Кожушний - Преподобний Роман Солодкоспівець і візантійська гімнографія

Гімнографія становить оригінальну складову частину кожної розвиненої культури, як давньої, так і сучасної. Про це свідчить історія не лише античності, а й більш віддалених у часі епох — Вавілону, давнього Єгипту, давньої Індії, хеттської (протохатської) держави XVIII-XVI століть до н. е. Пов’язані з культами ритуали використовують усталені словесні та словесно-музичні моделі, метою яких є прославляння вищих духовних сил. Це зумовлює пафосність лексики, її насиченість барвистими епітетами, різноманітними синонімо-поетонімами, значна частина яких згодом перетворюється на регулярні теоніми. З такою ж метою використовуються і стилістичні засоби, зокрема численні тропи та фігури. Всі ці лексико-стилістичні особливості є характерними для християнської візантійської гімнографії III-VIII століть, яка розглядається у монографії.

 

Слід наголосити, що актуальність запропонованої автором теми зумовлена не лише потребою нового погляду на проблему становлення і розвитку східнохристияської гімнографії, відсутністю цілісних компаративних досліджень творчості видатних гімнографів і необхідністю ознайомити вітчизняного читача з українськомовними перекладами гімнографічних шедеврів, а й тим, що у 2008 році відбулося святкування 1020-річчя Хрещення Русі, яке започаткувало, слід гадати, загальнодержавне відзначення цієї події і надалі. Саме тому буде актуальним висвітлення духовних і культурних зв’язків між Візантією, Київською Руссю і сучасною Україною. 

 

К.: Видавничий відділ Української Православної Церкви, 2009. 264 с.

ISBN 978-966-2371-01-7

 

Вступ

Висновки

Література

Додатки