Дорогою Великого посту з роздумами та молитвою

Тиждень 1-й Великого посту

ПОНЕДІЛОК

Ти ж, коли постиш, намасти свою голову й умий своє обличчя, щоб не показати людям, що ти постиш, але Отцеві твоєму, що перебуває в тайні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі.

Мт. 6, 17-18.

Світлу сторінку створює піст і в історії нашої Української Церкви. Скільки то в нас славилося відомих і невідомих з імени геройських подвижників, духівників, монахів і мирян, що молитвою і постом підносилися до небесних висот.

… Нехай пам’ятають вірні християни, що в родині, у якій затихла молитва і зникла практика посту, і навіть забута пам’ятьпро нього, не знати, чи ще живе християнський дух.

Патріарх Йосиф Сліпий

Почнім радісно час посту! Віддавши себе духовному подвигові, очистьмо душу, обмиймо тіло і стримуймося в їжі, і від усяких пристрастей, насолоджуючись духовними чеснотами. Зростаючи в них любов’ю, сподобимося всі побачити всечесну страсть Христа Бога і, радіючи духом, святу Пасху. Вечірня, стихира на «Господи, взиваю я»

ВІВТОРОК

Вислухай мене, коли буду взивати, мій Боже справедливий!

Пс. 4, 1

Молитва – це не тільки висловлювання прохання про щось,подяка чи перепрошення за щось. Молитва показує нам, хто ми є супроти Бога – показує, що ми Його потребуємо, що не можемо дати собі раду без Нього. Тому в молитві ми до Нього звертаємося: просимо, бо чогось потребуємо; дякуємо, бо щось одержали; перепрошуємо Його, якщо образили. Отже, наша молитва – це віддзеркалення нашого ставлення до Бога.

Патріарх Любомир Гузар

Почнімо, вірні, непорочний піст, що є спасенням душам нашим. Служімо Господеві з острахом і олією благодійности намастімо голови, а лиця наші вмиймо водою чистоти. Багатослівними не будьмо в молитвах, але взиваймо так, як ми навчилися: Отче наш, що єси на небесах, прости нам провини наші, бо Ти – Чоловіколюбець.

Вечірня, стихира на стиховні

СЕРЕДА

Духа не гасіте… тримайте те, що добре, стримуйтеся від усякого роду лукавства.

1 Сл. 5, 19-22

Що таке піст? То не є «їсти чи не їсти», «пити чи не пити», «співати чи не співати». Це – опанувати себе. Наприклад, «хочу з’їсти м’яса» чи «хочу випити келішок горілки» – але відмовляюся. Це не гріх. Але, по-людськи кажучи, ми скріплюємо себе, стаємо сильнішими. Так і легше долати спокуси, якщо ми навчились себе контролювати. Піст – то спосіб контролю. Але є ще і друга річ. Чому я то хочу робити? Я хочу відмовитись від певної приємности, щоби зробити свій дух сильнішим. Щоб дух панував над тілом, а не тіло над духом. Я показую силу волі, але тільки не для того, щоб показати, який я сильний. Бо бувають люди, які хваляться, що вони постять. Тим і псують собі всю свою заслугу. Але ми не на те постимо, щоб хвалитися тим. А для того, щоб дух панував над тілом. І так ми могли би бути ближчі до Бога.

Патріарх Любомир Гузар

Звершуймо піст не лише стриманістю від страв, але й усуненням усяких тілесних пристрастей. Підкоряймо тіло, щоб не панувало над нами, і удостоїмось причастя Агнця – Сина Божого, що добровільно дав себе у жертву для спасення світу, і будемо духовно святкувати воскресення Спасителя з мертвих, а піднявшись на висоти, звеселятимемо Чоловіколюбця світлістю чеснот і добрих діл.

Утреня, стихира на стиховні