Релігія пронизує все життя середньовічної України аж до XVII cт., коли спостерігається процес поступової секуляризації. Християнство визначало розуміння системи світобудови, Всесвіту, сенсу життя, морально-етичні норми; воно було основою усієї людської діяльності. Біблійні сюжети й приписи Святого Писання були головним змістом і формою розумової і духовної творчості української середньовічної людності, включаючи кращі прояви цих видів людської діяльності — мистецтво (малярство, архітектура, музика, ужиткові види), літературу, культуру.
Церква в Україні вказаної доби стала також важливим чинником державотворчих, національно-консолідуючих процесів. «По упадку самостійної державної організації українців в половині XIV ст. християнська церква заступила українському народові колишню державну владу та стала одинокою установою, репрезентуючи цілий нарід». Саме з XIV ст., коли Польща підкорила Західну Україну, її людність і «руська» віра зіткнулися з привілейованою польською народністю і державною католицькою церквою. Українська народність, мова, культура, писемність і традиційна православна церква на державницькому рівні почали вважатися чимось нижчим. «Русини-схизматики» обмежувалися в громадянських правах (користування магдебурзькими привілеями; заняття ремісництвом, промислами, участь в урядах, судових процесах, укладення контрактів). Релігійно- національний антагонізм загострювався і зміцнювався причинами економічного, політичного, соціально-класового характеру. В усьому цьому релігійний антагонізм мав особливе значення, концентруючи в собі увесь обсяг протистояння. У боротьбу за віру в XIV ст. активно включається місцеве боярство, яке вимагає від великих князів литовських радикальних заходів задля забезпечення правного становища православ’я (піклування про Галицьку митрополію). У XVI ст. з окатоличенням або переходом до протестантизму української шляхти в боротьбу вступає міщанство. Нарешті в XVII ст. на захист православ’я стає найбільш масова верства — українське селянство. Під релігійним прапором виступає козацтво, залучаючи до боротьби міщанство, духовенство, шляхту. Православна церква уособлює національну ідею, стає прапором усіх форм боротьби проти гноблення і утисків.
Василь Іринархович Ульяновський - Історія церкви та релігійної думки в Україні. Навчальний посібник У трьох книгах. Книга 1 Середина ХV—кінець XVI століття
Київ: Либідь, 1994 р.— 256 с.
ISBN 5-325-00533-2
Василь Іринархович Ульяновський - Історія церкви та релігійної думки в Україні. Навчальний посібник У трьох книгах. Книга 1 Середина ХV—кінець XVI століття - Зміст
Вступ
РОЗДІЛ КИЇВСЬКОЇ І МОСКОВСЬКОЇ МИТРОПОЛІЙ: ПРИЧИНИ. ПЕРЕБІГ. НАСЛІДКИ
Причини та передумови поділу Київської митрополії — Обрання власного митрополита на Москві Проблема канонічності — Боротьба за духовну владу на українських землях — Висвята окремого митрополита Київського — Значення розділу митрополій для подальшої історії православ’я в Україні — Українське православ’я і Вселенська церква
КИЇВСЬКІ МИТРОПОЛИТИ 1458—1596 рр.: КОРОТКІ БІОГРАФІЇ ТА ОГЛЯД РЕЛІГІЙНО-ЦЕРКОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Григорій Болгаринович (1458—1473) — Мисаїл (1476—1480) — Симеон (1480—1488) — Іона Глезна (1488—1494) — Макарій (Чорт) (1495— 1497) — Іосиф 1 Болгаринович (1498—1501) — Іона II (1503—1507) — Іосиф II Солтан (1507—1522) — Іосиф III (1522—1534) — Макарій II (1534—1555)— Сильвестр Белькевич (1556—1567) — Іона III Прота- сович (1568—1576) — Ілля Куча (1576—1579) — Оницифор Дівочка (1579—1589) — Михайло Рогоза (1589—1599)
КИЇВСЬКА МИТРОПОЛІЯ. МЕЖІ, СКЛАД ТА КОРОТКА ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКИХ ЄПАРХІЙ У 1458—1596 рр.
Митрополича єпархія — Чернігівська єпархія — Смоленська єпархія — Галицько-Львівська єпархія — Володимире-Берестейська єпархія — Луцько-Острозька єпархія — Перемишльська єпархія — Холмська єпархія
ДЕРЖАВНО-ПРАВНЕ СТАНОВИЩЕ ЦЕРКВИ ТА УКРАЇНСЬКЕ КАНОНІЧНЕ ЦЕРКОВНЕ ПРАВО СЕРЕДИНИ XV — КІНЦЯ XVI ст.
Законодавчі акти польсько-литовської держави щодо церков Східного обряду — Українське церковне право — Церковний устрій та управління — Біле духовенство — Монастирі — Церковні братства
МАЄТНОСТІ ТА ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЦЕРКВИ
Традиційне канонічне право про церковну власність — Маєтності та економічні засади церковного життя
БІБЛІОГРАФІЧНІ ПОСИЛАННЯ
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ
Василь Іринархович Ульяновський - Історія церкви та релігійної думки в Україні. Навчальний посібник У трьох книгах. Книга 1 Середина ХV—кінець XVI століття - РОЗДІЛ КИЇВСЬКОЇ І МОСКОВСЬКОЇ МИТРОПОЛІЙ: ПРИЧИНИ, ПЕРЕБІГ, НАСЛІДКИ
Причини та передумови поділу Київської митрополії. Поділ митрополії Київської і всієї Pyсі на дві частини був викликаний багатьма причинами. Після перенесення осідку митрополита з Києва до Володимира-на-Клязьмі (1299), а потім до Москви (1325) великі литовські, галицькі і київські князі неодноразово намагалися здобути собі окремого митрополита з осідком у Києві чи Львові В XIV — середині XV ст., коли процес централізації російських земель навколо Москви активізується і водночас, після Кревської унії та з приходом до влади Казимира, зростають намагання тісніше зв’язати Польщу й Велике князівство Литовське, обидві держави прагнуть зосередити в межах своїх кордонів основні важелі влади. Перебування митрополита у Москві вже не можна було пояснити монгольською загрозою та руйнацією Києва. Непевна ситуація, коли митрополит Київський і всієї Русі перебуває в столиці сусідньої держави, мала вирішитись або поверненням його на давню кафедру, або поділом митрополії на Київську й Московську.
Процес поділу прискорився Флорентійською унією 1439 р., яку не визнав великий князь Василій II. Він позбавив духовної влади Ісидора, котрий підписав акт Ферраро-Флорентійського собору про об’єднання Східної і Західної християнських церков, та кинув його до в’язниці, звідки Ісидор втік до Великого князівства Литовського.
Оскільки Константинополь унію визнав, Василій II вважав за недоречне просити у нього, нового митрополита. Тому він скликав собор місцевих єпископів, який обрав митрополитом Іону.
Король і великий князь Казимир теж не визнали унії. Але спочатку Ісидор залишався на території Великого князівства Литовського як митрополит і схилив на свій бік київського князя Олелька. Згодом за підтримки Рима у Київ призначений новий митрополит — Григорій, котрий відразу приступив до виконання втратив юрисдикцію над українськими й білоруськими землями.
Однією з важливих причин поділу митрополії було також те, що православ’я в межах князівства Московського здобуло низку специфічних рис, воно, зокрема, більше зросталося з князівською владою і ставало єдиною державновизнаною релігією. Після Флорентійського собору церковна і світська влада оголосили російську православну церкву непохтиною твердинею справжнього християнства. В межах Великого князівства Литовського, а потім Речі Посполитої православ’я не зазнало подібних змін, перебувало певною мірою під впливом інших конфесій і поступово втрачало статус державної релігії, перетворюючись на гнану церкву· Через це воно тісніше зрощувалося з народними верствами, ніж з офіційною католицькою владою. Шляхи православної церкви у московській і польсько-литовській державах, таким чином, розійшлися.
Василь Іринархович Ульяновський - Історія церкви та релігійної думки в Україні: Навчальний посібник: У трьох книгах. Книга 2. Середина XV — кінець XVI століття
Київ: Либідь, 1994.— 256 с.
ISBN 5-325-00576-6
Василь Іринархович Ульяновський - Історія церкви та релігійної думки в Україні: Навчальний посібник: У трьох книгах. Книга 2. Середина XV — кінець XVI століття - Зміст
ДУХОВНА ДІЯЛЬНІСТЬ ХРИСТИЯНСЬКИХ ЦЕРКОВ
Східні (і релігійно-богословські течії — Перекладні богословські твори та їх поширення — Оригінальні догматичні та богословські твори українського походження — Агіографічна література — Полемічні твори доберестей- ської доби — Діяльність гуртка князя Андрія Курдського на Волині — Поширення Святого Письма та церковнослу- жбових книг — Просвітницька діяльність церкви — Українські святі
ПОШИРЕННЯ КАТОЛИЦТВА ТА ІСТОРІЯ РИМСЬКОЇ ЦЕРКВИ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У XIV—XVI ст.
Загальна характеристика основних етапів поширення католицтва в Україні — Заснування єпископських кафедр. Католицькі дієцезії, ордени, монастирі — Єзуїти та їхня місія на українських землях — Календарна реформа папи Григорія XIII — Значення католицької церкви в історії України доберестейської доби
ПОЧАТКИ ПРОТЕСТАНТИЗМУ В УКРАЇНІ: АНТИКАТОЛИЦЬКА РЕФОРМАЦІЯ ТА ПРАВОСЛАВНІ ЄРЕСІ
Поширення православних єресей — Європейські реформа - ційні рухи
БІБЛІОГРАФІЧНІ ПОСИЛАННЯ
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ
ДОДАТКИ
- Словник староукраїнських сакральних термінів
- Словник церковних термінів
- Перелік володарів духовних і світських
Василь Іринархович Ульяновський - Історія церкви та релігійної думки в Україні: Навчальний посібник: У трьох книгах. Книга 2. Середина XV — кінець XVI століття - ДУХОВНА ДІЯЛЬНІСТЬ ХРИСТИЯНСЬКИХ ЦЕРКОВ
Вищим проявом самодостатності розвитку церкви в середні віки були теологічні студії, місцева писемна церковна традиція і значна духовна діяльність представників певної церкви в своїй країні. Власне, духовна діяльність була й залишається основним завданням і функцією церкви. Це, по-перше — релігійне виховання вірних, свого народу (включаючи місіонерство). По-друге — культурно- просвітницька й педагогічна діяльність. По-третє — сакральна функція (релігійні відправи, треби, напучування і повчання, культ святих і діяльність в церковному середовищі подвижників, які є зразком для віруючих і на яких тримається церква). По-четверте — розвиток богослов’я і віровчення, адаптація для місцевих умов духовного надбання Вселенської церкви.
На жаль, всі ці проблеми у вітчизняній історіографії давно перестали бути предметом дослідження. Проте вони є найсуттєвішими для характеристики власного життя церкви певного періоду. Це є основа «внутрішньо-церковної історії», яка розвивається за своїми законами, що не прямо залежать від загальнополітичних і соціальних чинників.
Саме тому без уявлення про цю духовну (в широкому, всеохоплюючому розумінні слова) діяльність церкви неможливе не лише розуміння, а й фактичне знання її історії. Більше того, без з’ясування суті релігійних поглядів різних прошарків суспільства абсолютно неможливим є пізнання середньовічної людини, її системи мислення, логіки вчинків, розуміння нею сенсу життя. Релігійні уявлення від нижчого (побутово-щоденного) до вищого (догматично-богословського) рівня були основою світогляду населення України доби середньовіччя (як і усієї Європи).
«Концепція світу, з якої виключено надприродне, була глибоко чужою людям тієї епохи. Або, точніше, картина долі людини і всесвіту, яку вони собі малювали, майже цілковито поміщалася в рамках християнської теології та есхатології».
Складність ситуації щодо історії церкви в Україні в XV—XVI ст. полягає в тому, що тут співіснували, перепліталися і протистояли кілька конфесій, і духовна діяльність кожної із них задовольняла певні групи населення, а тому є по-своєму цінною.
Безперечно, переважна більшість української людності сповідувала православ’я, тому духовна діяльність православної церкви має пріоритетне значення при вивченні даної проблеми.
Олег Прокопович Крижанівський, Сергій Миколайович Плохій - Історія церкви та релігійної думки в Україні: Навчальний посібник: У 3-х книгах. Книга 3. Кінець XVI — середина XIX століття
Київ: Либідь, 1994.— 336 с.
ISBN 5-325-00153-1
Олег Прокопович Крижанівський, Сергій Миколайович Плохій - Історія церкви та релігійної думки в Україні: Навчальний посібник: У 3-х книгах. Книга 3. Кінець XVI — середина XIX століття - Зміст
ВСТУП
ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ БЕРЕСТЕЙСЬКОЇ УНІЇ
Українські землі у другій половині XVI ст.— Реформаційні та контрреформаціЙні впливи на сході Європи — Українське православ’я наприкінці XVI ст.
ВИЗРІВАННЯ ІДЕЇ НОВОЇ УНІЇ
Князь Костянтин Острозький і православно-католицький діалог 80-х років XVI ст.— Початок релігійної полеміки — Унійні настрої у православному середовищі — Митрополит М. Рагоза і проблема унії церков
УКЛАДЕННЯ БЕРЕСТЕЙСЬКОЇ УНІЇ (1596 р.)
Програми церковної унії — Римська подорож І. Потія та К. Терлецького — Берестейські собори
УКРАЇНСЬКІ ЦЕРКВИ ПІСЛЯ БЕРЕСТЯ (перша половина XVII ст.)
Уніатська митрополія в першій половині XVII ст.— Відродження православної церкви — Реформа Петра Могили — Спроби «поєднання Русі». Ідея Київського патріархату
УКРАЇНСЬКІ ЦЕРКВИ В РОКИ ХМЕЛЬНИЧЧИНИ
Релігійний фактор у повстанні Б. Хмельницького — Релігійна програма повстанця — Уніатська (з’єднана) церква в роки Визвольної війни
УКРАЇНСЬКІ ЦЕРКВИ ВІД ПЕРЕЯСЛАВА ДО АНДРУСОВА
Українське православ’я після Переяслава — Гадяцька угода та справа церковної унії — Московський патріархат і Київська митрополія: від Гадяча до Андрусова
ЦЕРКОВНЕ ЖИТТЯ НА ЛІВОБЕРЕЖНІЙ УКРАЇНІ (кінець XVII —XVIII ст.)
Підпорядкування Київської митрополії Московському патріархату— Київська митрополія у XVIII ст.— Організаційно-правовий устрій церкви
ПРОТИСТОЯННЯ КОНФЕСІЙ НА ПРАВОБЕРЕЖЖІ (кінець XVII—XVIII ст.)
Експансія католицизму — Утиски православ’я і міжконфесійні негаразди — Релігійна ситуація в період поділів Польщі
ЦЕРКОВНА ОРГАНІЗАЦІЯ НА ПРАВОБЕРЕЖНІЙ УКРАЇНІ (кінець XVII—XVIII ст.)
Управління та ієрархія римо-католицької церкви — Управління та ієрархія греко-католицької церкви — Управління та ієрархія православної церкви
ПАРАФІЯЛЬНЕ ДУХОВЕНСТВО Й ЧЕРНЕЦТВО В УКРАЇНІ (кінець XVII—XVIII ст.)
Парафіяльне духовенство — Чернецтво
ЦЕРКОВНО-МОНАСТИРСЬКЕ ЗЕМЛЕВОЛОДІННЯ В УКРАЇНІ (кінець XVII—XVIII ст.)
Земельна власність монастирів Лівобережної України — Землеволодіння церкви на Правобережній Україні та Галичині
ГОСПОДАРСЬКЕ ЖИТТЯ ЦЕРКВИ НА ПРАВОБЕРЕЖЖІ (кінець XVII—XVIII ст.)
Сільськогосподарське виробництво у церковних маєтках — Промисловий розвиток церковних маєтків — Торговельно-лихварська діяльність церкви — Традиційні доходи церкви
ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ЦЕРКВИ НА ЛІВОБЕРЕЖЖІ (кінець XVII—XVIII ст.)
Сільськогосподарське виробництво в монастирських вотчинах — Промисловий розвиток монастирських господарств — Торговельна діяльність церкви
ДУХОВЕНСТВО І СЕЛЯНИ В УКРАЇНІ (кінець XVII— XVIII ст.)
Життя монастирських селян на Лівобережній Україні — Спроби монастирських селян Лівобережної України поліпшити своє соціально-економічне становище — Використання селянської праці церквою на Правобережній Україні — Селянські рухи і церква на Правобережній Україні
ЦЕРКОВНІ РЕФОРМИ В УКРАЇНІ (70—80-ті роки XVIII ст.)
Церковні реформи в Галичині — Секуляризація церкви на Лівобережній Україні
ОДЕРЖАВЛЕННЯ ЦЕРКВИ НА ПРАВОБЕРЕЖЖІ (кінець XVIII —перша половина XIX ст.)
Встановлення державного контролю за економічною діяльністю церкви — Ліквідація греко-католицької церкви — Секуляризаційна реформа на Правобережжі
УСКЛАДНЕННЯ СТОСУНКІВ МІЖ ПРИЧЕТНИКАМИ І СЕЛЯНАМИ НА ПРАВОБЕРЕЖЖІ (40—50-ті роки XIX ст.)
Система матеріального забезпечення сільського православного духовенства у передреформне двадцятиріччя — Негаразди у стосунках між світським духовенством та парафіянами
ЦЕРКОВНО-РЕЛІГІЙНЕ ЖИТТЯ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ
Релігія та церква в Галичині — Церква на Буковині — Церква на Закарпатті
ДОБРОДІЙНА ТА КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЯ ДІЯЛЬНІСТЬ ЦЕРКВИ В УКРАЇНІ (XVIII — перша половина XIX ст.)
Церковне добродійництво— Система духовної освіти — Монастирські публічні ніколи — Церква й загальний розвиток української культури
ПІСЛЯМОВА
БІБЛІОГРАФІЧНІ ПОСИЛАННЯ
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
ДОДАТКИ
- Хронологія найважливіших подій церковного життя (кінець XVI —середина XIX ст.)
- Православні і греко-католицькі митрополії (XVII — середина ХІХ ст.)
- Реєстр монастирів Правобережної та Лівобережної України (XVIIІ — перша половина XIX ст.)
- Християнські свята в Україні
- Словник церковних термінів
- Документи і матеріали
Олег Прокопович Крижанівський, Сергій Миколайович Плохій - Історія церкви та релігійної думки в Україні: Навчальний посібник: У 3-х книгах. Книга 3. Кінець XVI — середина XIX століття - ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ БЕРЕСТЕЙСЬКОЇ УНІЇ
Українські землі у другій половині XVI ст. Події, що відбувалися в Україні в останній чверті XVI ст. багато в чому визначили її подальший історичний розвиток, відіграли вирішальну роль в історії українського церковного життя. Новий час поставив нові вимоги перед провідниками церкви, її інституціями, усім загалом вірних, а поширення зв’язків із Заходом принесло на українські землі потужні впливи Реформації та Контрреформації. Внутрішній і зовнішній тиск на старі традиційні структури Київської митрополії виявився в цю добу надто сильним, і, не витримавши його, церква розкололася. Сталося це на Берестейських соборах 1596 р.
Наступні десятиліття закріпили цей поділ і поклали початок існуванню на території України двох східних церков — традиційної православної, та нової — уніатської (з'єднаної, греко-католицької).
Крім цих двох найбільших конфесій в Україні поширювався також протестантизм, захоплюючи своїми впливами перш за все елітарні прошарки суспільства; існували католицизм, іудаїзм та мусульманство, пов’язані з неукраїнськими етнічними групами та етносами: польським, єврейським, кримсько-татарським.
Події Берестейської доби в історії української церкви справили визначний вплив на цілі століття подальшої історії українського християнства і можуть бути зрозумілі тільки в широкому контексті як тодішнього релігійного життя, так і світських за своєю природою суспільно-політичних процесів, що розвивалися на терені України й поза її сучасними межами, на просторах євразійського суперконтиненту.
Початок нових часів у Європі (XVI—XVII ст.) приніс з собою величезні міграційні процеси, небачений з часів «великого переселення народів» рух населення. Західноєвропейська цивілізація, спонукана відносним перенаселенням та своєю економічною й технічною перевагою над іншими регіонами світу, почала швидко вириватися за межі своєї батьківщини й розгорнула експансію в усі кінці світу. Найпотужнішим був цей рух у західному напрямі, морським шляхом, який досить швидко привів західноєвропейських мореплавців до Америки та Азії. Менше згадується про рух західноєвропейців, а відтак і східноєвропейських народів, у східному напрямі — суходолом. Між тим цей рух став однією з основних характеристик східноєвропейської історії ранніх нових часів.
Для Центральної та Східної Європи представниками західної цивілізації були передусім німці. їхній збройний похід на Схід було зупинено у славнозвісній битві під Грюнвальдом (1410 р.), але мирна німецька колонізація у Східній Європі не тільки не була зупинена, а, навпаки, набирала нової енергії. Німецька селянська колонізація стала ознакою історичного розвитку Чехії та Польщі, просування німецького міського елементу на Схід сягнуло також Молдавії, українських земель і навіть Московії.
У східному напрямі вирушила не тільки Німеччина, а й Польща, чиї унії з Великим князівством Литовським, що призвели до включення основної маси українських територій до складу Польської Корони, також можуть розглядатися в даному контексті.
Категории:
Благодарю сайт за публикацию:
