Згідно з класичним філософським визначенням, справедливість є чеснотою, яка дає кожному те, що йому належить: suum cuique ( Ульпіан, III ст.). Це визначення, яке також знаходиться у Томи Аквінського, стало основоположним для всієї філософської традиції. Воно, однак, залишає відкритим одне питання, а саме чим насправді є це suum, яке належиться людям. У нинішній ситуації, щоб відповісти на питання, що в конкретному випадку є справедливим, потрібно щоразу знаходити баланс між різними інтересами і потребами.
Біблійне поняття справедливості, виражене в термінах zaddiq і zeddaqa (справедливий і справедливість), відрізняється від вищезгаданого. Воно не суперечить попередньому визначенню, а радше його обумовлює і конкретизує. Старозавітний підхід розуміє справедливість як вірність завіту Бога з Авраамом (див. Бут. 15), а потім з його вибраним народом (див. Вих. 19н.; Втор. 5н.). Справедливим є той, хто дотримується закону завіту (див. Вих. 24:3; Втор. 5:1; 6:17, 25; Пс. 106:3, 31), і є послушним волі Божій. Таким чином віра зараховується як справедливість (див. Бут. 15:6; Пс. 106:3, 31; Рим. 4:3, 9, 22; Гал. 3:6; Як. 2:23). Отож справедливість не є порядком речей і всесвіту чи економічною проблемою, а полягає в реляційних і всеохоплюючих відносинах віри з Богом, у солідарних і шанобливих взаєминах між людьми, та у відповідальному ставленні до сотвореного світу, який доручено людині, щоб вона обробляла і доглядала його (див. Бут. 1:28; 2:15; Пс. 8:7н.).
Правда. Пам’ять. Примирення. Успенські читання
Упорядник Костянтин Сігов.
К.: ДУХ I ЛIТЕРА, 2016. 416 с.
ISBN 978-966-378-475-5
Правда. Пам’ять. Примирення. Успенські читання - Зміст
ПРАВДА. ПАМ'ЯТЬ. ПРИМИРЕННЯ
-
I. Богословські виміри правди, пам’яті та примирення
- Митрополит Діоклійський Калліст Сила пробачення у працях отців Церкви
- Кардинал Вальтер Каспер Спаведливість-прощення-милосердя
- Митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр На шляху до церковної єдності
- Єпископ Львівський і Галицький Філарет Примирення суспільства як наслідок примирення людини з Богом
- Енцо Б’янкі Милосердя і прощення
- Священик Франческо Браскі Правда, пам'ять, примирення — знаки присутності Христа в листах Амвросія Медіоланського
- Єпископ Сен-Дьє де Вож Дідьє Берте Таїнство преображеної пам’яті
- Марґеріт Ленб Правда, пам'ять, примирення: перехресний підхід
- Дарина Морозова В мирі зі своїм тілом і в мирі з тілом Христа. Антіохійська перспектива
- Протоієрей Михайло Димид Богословське підґрунтя київської Революції гідності
- Михайло Черенков Примирення як неможлива можливість: перегукуючись із Мирославом Вольфом
- Дагмар Хеллер Хрещення та примирення
-
II. Правда, пам'ять і примирення в церковній історії та духовному житті
- Священик Петро Октаба Пам'ять Бога й історична пам'ять в Ізраїлі
- Священик Якинф Дестивель Еклезіологічне значення зняття анафем 1054 року: до богослов'я діалогу любові
- Бернар Маршадьє Флорентійський собор як примирення у минулому й обітниця на майбутнє
- Адальберто Майнарді Пам'ять і прощення у досвіді молитви
- Протоієрей Георгій Коваленко Церков гнаних і гонителей: невивчені уроки ХХ століття
- Протоієрей Андрій Дудченко Літургія: як подолати розрив між теорією і практикою
- Сергій Бортник Неконфесійні чинники церковного примирення в Україні. Роздуми вслід С. С. Аверинцеву
- Єлизавета Домбровська Паломництво братів спільноти Тезе та молоді з Європи на Великдень 2015 року до Москви як знак правди, пам'яті і примирення
-
III. Філософські та соціально-історичні виміри правди, пам'яті та примирення
- Адріано Дель Аста Без правдивої пам'яті немає примирення!
- Жорж Ніва Пісня Господня на землі чужій
- Марґеріт Ленб Освіта в Дусі
- Джонатан Саттон Урсула Флемінг (1930–1992): захопленність Екхартом і безмовність
- Суелла Даркінс «Кропиву страху слід визнати й міцно вхопити...»
- Елена Маццола Пам'ять серця: образ Безіменного в романі А. Мандзоні «Заручені»
- Анатолій Денисенко Пам'ять, що визначає ідентичність, як одне з головних питань сучасності
- Оксана Довгополова Минуле як поле битви і поле примирення
- Олексій Сігов Поль Рікер та Ольга Седакова: два роздуми про надію
- Володимир Волковський Пам'ять і примирення у модерних націєтворчих процесах
- Віталій Туренко Про феномен «пам'яті любові» в координатах правди та примирення
- Анн-Марі Пельтьє Кілька думок-спогадів про Успенські читання
Правда. Пам’ять. Примирення. Успенські читання - СПРАВЕДЛИВІСТЬ — ПРОЩЕННЯ — МИЛОСЕРДЯ
Справедливість, прощення і милосердя є універсальними людськими питаннями. Вони порушуються в різних формах у міфах, релігіях, філософії та поезії всього людства. Ці питання є екзистенціальними для кожного з нас. Немає нікого, хто не хотів би жити у справедливому світі чи не потребував би прощення і милосердя від Бога і ближнього. З іншого боку, знаком часу, в якому ми живемо, є те, що свідомість провини і власної вини настільки ослабла, що стала майже непомітною.
Ми іноді говоримо про божевілля невинності, яке, з психологічних чи соціологічних причин, заміщає особисту вину, і часто звинувачує християнство в тому, що воно прищеплює людям невротичну свідомість провини. В результаті виходить, що якщо немає гріха, то немає й необхідності прощення і спасіння. Зерно християнського вчення про спасіння падає на кам’янистий і сухий ґрунт, якщо не у пустоту. У цій ситуації також милосердя стало немодним. В постпатріархальному суспільстві «милосердя» неправильно сприймається як щось суміжне із відношенням зверхності. Люди більше не просять милосердя, вони радше стверджують власні громадянські права.
Я хотів би відзначити тут одну з причин такої ситуації. Окрім того, що гріх, прощення і милосердя іноді неправильно пояснюються у проповіді, а Бог змальовується караючим і мстивим, важливий ще й той факт, що дискурс про гріх, прощення і милосердя має передумовою поняття певного визначеного порядку, якого немає в сучасній культурі плюралізму. Для древніх культур і релігій такий порядок уособлювала справедливість.
Розглянемо особливості культури Стародавнього Єгипту і його концепцію ma’at, яку навряд чи можна перекласти як «справедливість» у теперішньому значенні цього слова. Там справедливість мала набагато ширше і всебічне значення, порівняно з тим, як ми її сприймаємо сьогодні. Справедливість означала священний порядок всесвіту і суспільства, укладений для нас і нам довірений, щоб ми могли його реалізувати. Таким чином, поняття «справедливої людини» включало релігійність і такі поняття, як страх перед священним, мудрість і праведність.
Біблія знаходиться в цій стародавній східній традиції та перевершує своїм уявленням про Бога і світ. Тому, перш ніж говорити про прощення і милосердя, ми повинні зупинитися на біблійному значенні справедливості, яка є відправним пунктом наших подальших роздумів
Кардинал ВАЛЬТЕР КАСПЕР
Категории:
Благодарю сайт за публикацию:
