Теофілакт Болгарський - Тлумачення святого Євангелія від Йоана

Сила Духа Святого, як написано (див. 2 Кр. 12, 9) і як віруємо, виявляється в немочі, в немочі не тільки тіла, але і розуму, і красномовства. Це видно й із багато чого іншого, особливо ж з того, що благодать показала на великому богослові і братові Христовому. Отець його був рибалка; сам Йоан займався тим же промислом, що й батько; він не тільки не отримав грецької і юдейської освіти, а й зовсім не був учений, як говорить про нього святий Лука у Книзі діянь (4, 13). Та й батьківщина його найбідніша і найубогіша – містечко, в якому процвітала риболовля, а не наука. Народився він у Витсаїді. Однак, дивись, якого Духа отримав цей невчений, незнатний і жодним чином непримітний. Він громоподібно навчав про те, чого не навчав нас ніхто з інших євангелистів. Бо вони благовістують про воплочення Христове, а про предвічне Його буття не сказали нічого достатньо ясного і наочного, то ж загрожувала небезпека, що люди, прив’язані до земного і нездатні помислити ні про що високе, подумають, що Христос лише тоді почав своє буття, коли народився від Марії, а не від Отця перед віками.

У таку оману, як відомо, впав Павло самосатський. Тому великий Йоан сповіщає про вишнє народження, не забувши, втім, згадати і про втілення Слова. Бо каже: «І Слово стало тілом» (Йо. 1, 14). Дехто каже, що саме православні просили його написати про вишнє народження, оскільки вже тоді з’явилися єретики, які навчали, що Ісус був звичайною людиною. Кажуть також, що святий Йоан, прочитавши писання інших євангелистів, подивляв істинність їхньої розповіді і визнав їх гідними довіри і що там нічого не сказано на догоду апостолам. Втім те, про що вони сказали неясно або ж зовсім промовчали, він поширив, вияснив і додав у своєму Євангелії, яке написав тоді, коли був ув’язнений на острові Патмос, через тридцять два роки після вознесення Христового.

Господь любив Йоана більше за решту учнів за його простоту, лагідність, добродушність і чистоту серця, або дівицтво. Завдяки таким дарам йому й довірено богослов’я, насолоду таїнствами, для багатьох незримими. «Блаженні, – сказано-бо, – чисті серцем, бо вони побачать Бога» (Мт. 5, 8). Йоан був і родичем Господа. А як? Тож слухай. Йосиф, обручник пречистої Богородиці, мав від першої дружини сімох дітей, чотирьох чоловічої статі і трьох жіночої: Марту, Естер і Саломію; цієї Саломії і був Йоан сином. Таким чином виявляється, що Господь – його дядько. Оскільки Йосиф був батьком Господа, а Саломія – його дочка, то Соломія доводиться сестрою Господу, а тому її син Йоан був небожем Господа. Ім’я матері Йоана Саломії означає «мирна», а Йоан – благодать її. Отже, нехай кожна душа знає, що мир з людьми і мир від пристрастей в душі стає матір’ю божественної благодаті і породжує її в нас. Бо збуреній душі, яка поборює інших людей і себе саму, годі удостоїтися божественної благодаті. І є ще одна дивна обставина, яка стосується євангелиста Йоана. У нього, виявляється, аж три матері: рідна – Саломія; громовиця, бо він, за великий голос у Євангелії, син громовиці [в українському перекладі: син грому] (див. Мр. 3, 17); і Богородиця, бо сказано: «Ось матір твоя» (Йо. 19, 27). – Сказавши це вступне слово, ми повинні тепер почати власне розбір і самих слів Йоана.