Пророк Осія відомий тим, що для опису Синайського союзу між Богом і вибраним народом він викорис товує метафору шлюб них стосунків. Його книга входить до збірки Дванадцяти пророків і є першою в канонічному списку.
Осія починає пророкувати трохи пізніше, ніж його сучасник Амос, і значну частину пророцтв зосереджує на проблемі релігійного синкретизму, коли поклоніння єдиному Богові поєднувалося з поклонінням рукотворним божкам. Таке релігійне життя народу Осія порівнює із зрадженим шлюбом. Однак історія стосунків між вибраним народом і Богом розлученням не завершиться. Господь, на думку пророка, простить, і таким чином відновиться союз між Ним та Його вибраними дітьми:
Я [Господь] заручу тебе собі навіки (2:21а).
Галина Теслюк - Книга Осії - Науково-популярний коментар
Львів: Видавництво «Колір ПРО» 2016, 128 с.
ISBN 978-966-2501-28-5
Галина Теслюк - Книга Осії - Науково-популярний коментар - Зміст
Передмова
Скорочення назв книг Біблії
Вступ
- Авторство
- Історичний контекст
- Канон
- Жанр і структура книги
- Богословські теми
- Покликання на книгу Осії в Новому Завіті
Метафора подружжя в описі стосунків між Ізраїлем і Богом (1 - 3)
- Осія і його сім’я (1:1-9)
- Шлюбні стосунки Осії та історія Ізраїлю (2:1-25)
- Примирення можливе (3:1-5)
Засуд релігійного синкретизму та недолугої політики (4 - 11)
- Господь судитиме Ізраїль (4:1-19)
- Ізраїль віддаляється від Бога (5:1-15)
- «Бо я бажаю непохитної любові, а не жертви» (6:1-11)
- Ізраїль гине власними вчинками (7:1-16)
- Ідолопоклонство згубне (8:1-14)
- Господь відкинув Ізраїль (9:1-17)
- Неуникненність кари (10:1-15)
- Ізраїль ‒ плекане неслухняне дитя (11:1-11)
Засуд і надія на спасення (12 - 14)
- Ефраїм та його злочини обернуться проти нього ж самого (12:1-15)
- Неминуча кара Ефраїму (13:1-15)
- «Я буду для Ізраїлю росою; він зацвіте, немов лілея» (14:1-10)
Запитання для обговорення в групах
Бібліографія
Галина Теслюк - Книга Осії - Науково-популярний коментар - Передмова
Книга пророка Осії унікальна в біблійній літературі. Це єдина книга, написана пророком, який походив із Північного царства, зруйнованого Ассирійською імперією в 722 році до Р. Х. Пророк Осія був останнім пророком цього царства, який не лише словами, а й усім своїм життям намагався донести співвітчизникам Божі слова перестороги. Він гостро критикував їхню поведінку за переступи в релігійній, політичній та соціальній сферах, закликав навернутися, остерігаючи від фатальних наслідків – цілковитої руїни держави, вигнання та асиміляції вибраного Богом народу. Наскрізна тема цієї книги – безмежна і безумов на любов Бога до свого народу; цю тему розкрито за допомогою двох основних образів: подружжя та батьківства.
Пророк Осія – вірний чоловік і люблячий батько, який особисто пережив те, що постійно доводиться переживати Богові стосовно свого народу – трагедію нерозділеного кохання, подружніх зрад, невдячності та зневаги з боку дітей. Гіркий особистий досвід пророка сповнений живих контрастів і суперечливих емоцій. Почуття безмежної, але зраненої любові природно виливається в різких словах скарги, картання, критики, погрози покарати, залишити, відмовитись тощо, однак мотив справедливої кари постійно переплітається з темою великодушного спасіння, опіки і благословення. Бог – не людина, Йому не властиво мислити людськими категоріями. Як Творець, Він чудово розуміє всі наші слабкості, недосконалості та зловживання свободою. У своїй справедливості Господь розуміє, що людські прогрішення, переступи і зради заслуговують справедливої кари. Але ж любов Його безумовна, а милосердю Його немає меж…
Притча про люблячого батька, який виглядає блудного сина (Лк 15:11-32), та образ Церкви - невісти Христової (Еф 5:25-32; Од 21:2) уже більше, ніж 2000 років живлять віру християн, дарують надію та спонукають будувати тісні стосунки з Небесним Отцем і зберігати подружню вірність Господу – Небесному женихові, з яким усі члени Церкви стали одним тілом. Ці та інші відомі новозавітні сюжети, які стали невід’ємною частиною євангельської вістки, мають своє коріння саме в книзі Осії – пророка безумовної Божої любові, Його непохитної вірності та безмежного милосердя до свого народу.
Критикуючи зовнішнє «благочестя» фарисеїв, з якого буква Закону витіснила його дух, Ісус Христос двічі покликався на слова пророка Осії: «Ідіть, отже, і навчіть ся, що значить: Я милосердя хочу, а не жертви» (Мт 9:13; 12:7; Ос 6:6). Ці слова Господа стосуються і кожного з нас. Вони спонукають нас якомога частіше звертатися до книги пророка Осії, щоб через його словами таки почули Бога, – не як Осіїні сучасники, які, на жаль, не захотіли прийняти до серця пророчих слів і не забажали навчитися, що означає: «Бо я бажаю милости, а не жертви; і знання Бога – над всепалення» (6:6). Нехай цей коментар послужить проводирем у нашій мандрівці сторінками книги Осії та допомагає нам долати труднощі в розумінні давніх, але вічно актуальних текстів, через які Бог не перестає промовляти до своєї улюбленої нареченої – Церкви Христової.
Олег Правець
Категории:
Благодарю сайт за публикацию:
Комментарии
Вітаем творы УКУ на Эсхатасе!