Книгу Проповідника, що належить до низки поетичних книг Старого Завіту, написано в «мудрісній манері»: вона сповнена повчань, питань та пропозицій відповідей на них. Серед інших біблійних книг мудрості вона вирізняється ідеями, термінологією та характерним світосприйняттям. Її автором, безперечно, був тогочасний «інтелектуал».
Що нам відомо про таких осіб? Вони замислювалися над глобальними проблемами, такими як сотворення світу, соціальна справедливість та існування зла у світі; укладали численні літературні твори й, очевидно, дбали про збереження текстів у бібліотеках, а також брали участь у судових процесах і служінні при Храмі, що був центром суспільного та релігійного життя ізраїльського народу. Вони уклали книги, що згодом увійшли в канон Біблії: Псалми, Приповідки, Проповідник, книги Йова, Сираха. В Ізраїлі існувало дві категорії представників «інтелектуалів»: мудреці та книжники. Вочевидь, цей біблійний твір уклав саме книжник.
Роман Островський - Книга Проповідника: Науково-популярний коментар
Львів: Видавництво «Колір ПРО» 2016, 116 с.
ISBN 978-966-2501-27-8
Роман Островський - Книга Проповідника: Науково-популярний коментар - Зміст
Передмова
Скорочення назв книг Біблії
Вступ
- Авторство та назва книги
- Датування й історичний контекст
- Місце написання
- Канон
- Мова, стиль і структура
- Термінологія
- Ідеї
- Богослов’я
- Проповідник і НЗ
Пролог: Що людина здатна дослідити? (1:1-11)
Роздуми царя над соціальними та релігійними проблемами (1:12 -6 :9)
- Дослідження, що приносить журбу (1:12-18)
- У чому щастя людей ?(2:1-11)
- Бути забутим — доля людини (2:12-17)
- Труди і мудрість (2:18-26)
- Час для кожної справи (3:1-15)
- Чи справді доля людини і тварини однакова ? (3:16-22)
- Що ж для людини краще ?(4:1-16)
- Як людині наблизитися до Творця ? (4:17-5:6)
- Як поводитися з багатством ?(5:7- 6:9)
Поради та критика мудреця (6:10-11:6)
- Два основні запитання Проповідника (6:10-12)
- «Ліпша мудрість, ніж спадщина» (7:1-14)
- Не потрібно бути надто справедливим, ані надто мудрим (7:15-22)
- Пошук мудрості та жінки (7:23-29)
- Явища, над якими людина не має влади (8:1-17)
- Однакова доля праведного і безбожного (9:1-12)
- Співвідношення між владою і мудрістю (9:13 -10:15)
- Влада і ризики (10:16-11:6)
Епілог
- Метафори смерті (11:7-12:8)
- Важливість навчання (12:9-14)
Питання для обговорення в групах
Бібліографія
Роман Островський - Книга Проповідника: Науково-популярний коментар - Передмова
Проповідник, чи пак Когелет, — цікава і водночас провокативна книга Старого Завіту. Вона належить до третьої частини єврейської Біблії — Писань, а в христалиському каноні — до поетичних книг. Кожному, мабуть, відомі три найпопулярніші вирази з неї: «все марнота марнот», «немає нічого нового під сонцем» та «час розкидати каміння і час його збирати». Її автор, мудрець із Єрусалиму, на сторінках свого твору постійно висловлює скептицизм стосовно можливих нових відкриттів людського розуму та твердить про марність людських намагань осмислити те, що відбувається в житті людини і всесвіту. Щобільше, Когелет критикує панівну інтелектуальну традицію, яка мала чіткі визначення й готові формули для пояснення довколишньої реальності та проблем, з котрими людина стикається в кризові моменти життя.
Книга насичена запитаннями на кшталт: Чому людські зусилля зрозуміти щось чи досягти успіху в чомусь часто є марними? Що не дає людині відчувати повноту та вдоволення від життя? Чому моральні й соціальні закони не завжди спрацьовують і настає розчарування? Чому як грішника, так і праведника чекає один кінець — смерть? Коли канон єврейської Біблії ще тільки формувався, через таке налаштування та драматичний критицизм автора точилися дискусії про сакральність тексту книги Проповідника. Усе ж у І ст. книга таки ввійшла в канон. Її донині привселюдно читають під час останнього в літургійному році свята — Шатер (євр. Суккот), яке пригадує євреям блукання в пустелі та їхнє життя у наметах (Лв 23:39-43; Вт 16:9-12). Слід зазначити, що старозавітні пророки трактують цю добу як одну з найкращих в історії народу, позаяк тоді Ізраїль усвідомлював свою залежність від Бога та покладав надію на Всевишнього, перебуваючи в близькому спілкуванні з Творцем.
Автор книги Проповідника у своїх роздумах і пошуках підкреслює, що людський розум має обмеження, а тому не може охопити всі Божі діла у світі та самого Творця: «Так само, як не знаєш, яка дорога вітру, ані як ростуть кості у вагітної утроби, так само ти не знаєш і діл Бога, що все робить» (Ек 11:5). Навіть закони, які мали б регулювати людські стосунки, є обмеженими, і з цим треба змиритися. Проповідник наголошував своїм сучасникам, що необхідно визнати власну обмеженість, шанувати таїнственність Бога та довіритися Йому. У цьому переконанні Колегет розвиває тему «страху Господнього», який є не звичайним проявом негативної емоції в умовах небезпеки, а виявом благоговіння перед Творцем і довірливого послуху Йому.
Варто звернути увагу на особливу актуальність книги Проповідника в наші дні. Адже сучасна епоха позначена сумнівом щодо всього, що відбувається «під сонцем», а зокрема державних інституцій, мудрих авторитетів та провидіння Божого у людських справах. Когелет представляє практицизм у ставленні людини до світу і себе в ньому, свідченням чого є заклики цінувати кожен момент власного життя і життя своїх близьких та рідних. Мудрець порушує і «незручні» теми: Божого мовчання стосовно присутності зла у світі; чому немудрі керують державою, а мудрі перебувають у тіні. Його цікавить, яким є кінець людини, тобто йде вона до Бога чи «зникає». Автор книги не пропонує простих відповідей, натомість запрошує до пошуку та іронічно висловлюється про тих, хто самовпевнено вважає себе «експертом».
Сподіваємося, що пропонований науково-популярний коментар на книгу Проповідника відкриє сучасному читачеві вікно у світ багатогранної та розмаїтої мудрісної традиції Старого Завіту й дозволить людям наших днів побачити динаміку інтелектуальних пошуків, розчарувань та захоплень мудреців давнього Ізраїля.
Галина Теслюк
Категории:
Благодарю сайт за публикацию:
