Аржаковський - Нарис із екуменічної метафізики

Аржаковський Антуан - Нарис із екуменічної метафізики - у 3 томах
У тритомному «Нарисі із екуменічної метафізики» представлено принципи, історію та практики екуменічної метафізики через її характеристики, етапи розвитку та дисципліни. Перший том присвячено викладу історії, принципів і методів екуменічної метафізики. «Екуменічний рух», відомий як думка в дії, це духовно-церковна й інтелектуально-політична діяльність, спрямована на об’єднання конфесій, релігій і народів. У XX–XXI століттях він породив такі інституції, як: Всесвітня рада церков (1948); екуменічні угоди між протестантами та католиками з питань виправдання вірою (1999); Міжрелігійні зустрічі в Ассізі, започатковані 1986 року; і навіть акти примирення між політичними спільнотами – Мирні угоди для Північної Ірландії (1998). Цей рух майже століття генерує небачену від часів Середньовіччя динаміку зближення християн. Він також ініціював унікальні зустрічі вірян світового масштабу. Основна мета цієї роботи – показати, що настав час об’єктивувати цей рух, який сам визначив себе екуменічним (а не вселенським чи католицьким), в окремій науці.
 
Однак цілі екуменічної науки виходять за межі того, що називають «екуменічним рухом». Адже говорити, наприклад, про примирення серед ірландців, означає також досліджувати політичне, економічне та соціальне підґрунтя їхнього поділу та непорозумінь. Міркувати над стосунками між буддистами та християнами – це також вивчати позиції одних та інших у таких питаннях, як захист довкілля чи генетичні експерименти. Так чи інакше, існує глибша та складніша реальність, яка окреслюється поняттям екуменічної свідомости. А роздуми про досліджувані явища сягають таких духовних та інтелектуальних глибин, що наука, яка воліла б їх охопити, мусить вийти за дисциплінарні та конфесійні межі, будучи спроможною водночас поважати кожну епістемологію та кожен рівень свідомости. Ось чому конструктивним наміром цього нарису є становлення метафізики як повноцінної науки для вивчення у повному обсязі та глибині поняття екуменічної свідомости й, як наслідок, реабілітація метафізики як науки та перевизначення самої метафізики як екуменічної дисципліни. Зрештою, ця праця має на меті заново визначити універсальний за своєю суттю характер метафізики як екуменічний.
 
Окрім того, проєкт екуменічної метафізики передбачає демонстрацію взаємопроникнення віри та розуму на всіх рівнях свідомости. Отже, він піддає глибокому сумніву не лише позитивістський раціоналізм і його методи, а й усі філософські течії, які впродовж кількох століть відкидали саму можливість існування цілком універсальної метафізики, сапієнтної й особистісної водночас. На філософському рівні сам термін «універсальний» із часу середньовічної суперечки про універсалії, має власне смислове навантаження і є предметом суперечок між інтелектуальною, номіналістичною та реалістичною течіями. Ось чому, зважаючи на нещодавню еволюцію ідей, які будуть представлені далі (зокрема, ідеї російського філософа Миколи Бердяєва), ми розуміємо універсальне як категорію, котра одночасно є і особистісною, і сапієнтною, тобто екуменічною.
 

Аржаковський Антуан - Нарис із екуменічної метафізики - у 3 томах

пер. із фр. І. Наконечна
Львів: Свічадо, 2024, 776 с.
ISBN 978-966-938-849-0
 

Аржаковський Антуан - Нарис із екуменічної метафізики - у 3 томах - Зімст

ПЕРЕДМОВА ДО ТРИЛОГІЇ
Том перший ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ ЕКУМЕНІЧНОЇ НАУКИ
  • Вступ. ОЧІКУВАННЯ НОВОЇ ПАРАДИГМИ
    • 1) Рани сучасної свідомости
    • 2) Могутність і занепад сцієнтизму
    • 3) Від релігійних наук до екуменічної метафізики
  • Перший розділ. СТАНОВЛЕННЯ ЕКУМЕНІЧНОЇ МЕТАФІЗИКИ
    • 1) Прощавай, модерна метафізико
    • 2) Критика постмодерної думки
    • 3) Нові екуменічні горизонти метафізики
  • Другий розділ. ПРИНЦИПИ ТА ХАРАКТЕРИСТИКИ ЕКУМЕНІЧНОЇ МЕТАФІЗИКИ
    • 1) Персоналістська метафізика
    • 2) Софіологічна метафізика
    • 3) Тернарність особистої та сапієнтної свідомости
    • 4) Від екуменічної метафізики до науки про свідомість
  • Третій розділ. РОЗРОБКА МЕТОДУ В МІЖКОНФЕСІЙНИХ ДІАЛОГАХ
    • 1) Церковна об’єктивація поняття екуменічної свідомости
    • 2) Елементарні правила екуменічного методу в богослов’ї
    • 3) Інструменти екуменічного богослов’я
    • 4) Важелі дії на службі екуменічного руху
    • 5) Філософія Імені, основа оновленої метафізики
  • Четвертий розділ. РОЗРОБЛЕННЯ МЕТОДИКИ В МІЖРЕЛІГІЙНИХ ДІАЛОГАХ
    • 1) Фундаменталізм і духовна епістемологія
    • 2) Міжрелігійний діалог і чотири полюси свідомости
    • 3) Досвід міжрелігійного діалогу із християнами єврейських, мусульманських, індуїстських і буддистських мислителів
    • 4) Екуменічна епістемологія й інтегральна теорія людської свідомости
  • ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Том другий ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ЕКУМЕНІЧНОЇ СВІДОМОСТИ
  • ВСТУП
  • Перший розділ. ЯК РОЗПОВІДАЄТЬСЯ ІСТОРІЯ ЕКУМЕНІЧНОЇ СВІДОМОСТИ?
    • 1) Завдання загальнолюдської свідомости
    • 2) Парадигма екуменічної епохи
    • 3) Третя велика розповідь про появу екуменічної свідомости
  • Другий розділ. ПЕРШІ СПРОБИ ОПИСУ ЕКУМЕНІЧНОЇ СВІДОМОСТИ
    • 1) Жан Ґебсер
    • 2) Еріх Нойманн
    • 3) Мірча Еліаде
    • 4) П’єр Теяр де Шарден
    • 5) Висновок
  • Третій розділ. ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ВІРИ Й ЕКУМЕНІЧНОЇ СВІДОМОСТИ
    • 1) Ортодоксальність віри як форма раціональности
    • 2) Екуменічна еклезіологія як рухомий синтез у русі чотирьох ознак Церкви
    • 3) Еклезіологічна актуальність теми
  • Четвертий розділ. КОРОТКА ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСЬКОЇ СВІДОМОСТИ ВІД ЇЇ ДЖЕРЕЛ ДО НОВОГО ПЕРІОДУ (1–1789)
    • 1) Есхатологічна свідомість Церкви (1–313)
    • 2) Політична свідомість Церкви (313–1453)
    • 3) Конфесійна свідомість Церкви (1453–1789)
  • П’ятий розділ. ЧАС МІЖКОНФЕСІЙНОЇ СВІДОМОСТИ ЦЕРКВИ (1789–1995)
    • 1) Вступ
    • 2) Уніоністський період (1815–1919)
    • 3) Паніституційний період (1920–1965)
    • 4) Доктринально-соціальний екуменізм (1965–1995)
  • Шостий розділ. КРИЗА МІЖКОНФЕСІЙНОЇ ХРИСТИЯНСЬКОЇ СВІДОМОСТИ З 1995 РОКУ
    • 1) Вступ
    • 2) Останні вогні міжконфесійного екуменізму й екуменічна зима
    • 3) Чотири нові констеляції трансконфесійної свідомости
    • 4) Самоусвідомлення як ключ до пояснення кризи екуменічного руху
    • 5) Криза конфесійної парадигми
    • Висновок
  • Cьомий розділ. ПРАГНЕННЯ ДО РАДИКАЛІЗМУ У ГЛОБАЛЬНУ ЕПОХУ ТА ДУХОВНА СВІДОМІСТЬ (ІЗ 1995 РОКУ ДО НАШИХ ДНІВ)
    • 1) Вступ
    • 2) Новий радикальний контекст і християнська свідомість
    • 3) Характеристика радикальної екуменічної свідомости
    • 4) Від міжконфесійної до духовної еклезіології
  • Висновок: ВІД ФУНДАМЕНТАЛІСТСЬКОГО РАДИКАЛІЗМУ ДО ЕКУМЕНІЧНОЇ ДУХОВНОСТИ
    • 1) Мрія папи Франциска
    • 2) Обґрунтованість третьої великої розповіді про західну свідомість
    • 3) Від розповіді про західну свідомість до розповіді про свідомість планетарну
Том третій ПРАКТИКИ ЕКУМЕНІЧНОЇ НАУКИ
  • Вступ. НЕОБХІДНИЙ ДУХОВНИЙ ПЕРЕХІД
    • 1) Чотири основні епістемології західної свідомости
    • 2) Духовний перехід – це передусім епістемологічний перехід
    • 3) Практичні наслідки духовного переходу
  • Перший розділ. ЕКУМЕНІЧНА НАУКА ТА ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ
    • 1) Рівні художньої свідомости
    • 2) Основні характеристики духовного мистецтва
    • 3) Духовний митець і літургійне суспільство
    • 4) Справжнє джерело творення
  • Другий розділ. ЕКУМЕНІЧНА НАУКА ТА ПОБУДОВА МИРУ
    • 1) Факти про ендемічне насильство у світі та Франції
    • 2) Роздуми християнських Церков про побудову миру
    • 3) Соціальний і міжнародний рівень побудови миру
    • 4) Екуменічне бачення важливе для життя націй
  • Третій розділ. ЕКУМЕНІЧНА НАУКА Й УПРАВЛІННЯ
    • 1) Криза парадигм модерної економіки
    • 2) Необхідність еволюції науки про управління
    • 3) Основи та методи дружнього й екуменічного управління
    • 4) Мудрість як мистецтво управлінської проникливости
  • Четвертий розділ. ЕКУМЕНІЧНА НАУКА Й ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНІ ПРОФЕСІЇ
    • 1) Епоха постправди
    • 2) Віднайдена сила істини
    • 3) Як працює екуменічна метафізика в інформаційно-комунікаційних професіях
    • 4) Роль релігійних ЗМІ у виході з ери постправди
  • П’ятий розділ. ЕКУМЕНІЧНА НАУКА Й ПЕДАГОГІКА
    • 1) Від сцієнтизму до екуменічного гуманізму
    • 2) Екуменічна педагогіка та просування республіканської етики
    • 3) Від екуменічної педагогіки до дружньої освітньої системи
    • 4) Висновок: Секуляризм – це неупередженість, незалежність і відкритість свідомости
  • Шостий розділ. ЕКУМЕНІЧНА НАУКА ТА СУЧАСНА ЕКОЛОГІЧНА СВІДОМІСТЬ
    • 1) Поточне зближення всередині християнських конфесій щодо екології
    • 2) Екологічні пропозиції, які можуть отримати й надати Церкви
    • 3) Поява екуменічної парадигми
    • 4) Трансцендентність: справа підлягає повторному перегляду
  • Висновок. ЕКУМЕНІЧНА МЕТАФІЗИКА І СВІТ ОПІСЛЯ
    • 1) Зрозуміти коріння сучасної кризи
    • 2) Усвідомити зараз зміни в епістемології
    • 3) Духовна свідомість і рішення на майбутнє
ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК
 
 

Категории: 

Благодарю сайт за публикацию: 

Ваша оценка: Нет Average: 10 (2 votes)
Аватар пользователя brat Andron