Балаклицький - Медіатизація протестантизму в Україні 1991-2010 років

Одним із сучасних процесів світового масштабу є медіатизація суспільства. Це розширення ролі медіа настільки, що вони починають визначати «порядок денний» у різних сферах суспільного життя. Загальновизнаною є взаємопов’язаність медіа з політикою, великою мірою — з економікою, культурою. Однак аналітики нерідко схильні пропускати повз увагу дедалі зростаючий вплив релігійного фактору на національне й міжнародне життя.

 

Гіпотеза нашого дослідження формулюється таким чином: медіатизація релігійного життя — це повернення релігії в публічний простір постсекулярних і постатеїстичних держав через медіа. Це явище не має прямої кореляції з громадською діяльністю релігійних організацій, релігійною активністю й моральним рівнем населення. Інтерес до релігійної тематики в медіа свідчить про вичерпання привабливості ідеологій Просвітництва, постмодерне «позачасове» мислення, увага до традицій минулого, пошук у ньому своєї ідентичності, закоріненості серед нівелюючими тенденціями глобалізації, вестернізації, споживацтва, ціннісної та світоглядної дезорієнтованості. Сучасне звернення аудиторії до відомостей про релігійне життя зумовлено доступністю інформаційного продукту, свободою вибору, широкою пропозицією релігійного «ринку».

 

В українській науці розпочато аналіз тільки одного з проявів медіатизації релігії — її віртуалізації (термін уведено Е. Мартинюком [244]). «Він має на увазі процес збільшення ролі електронних засобів масової інформації в сучасному релігійному житті і викликані цим зміни в ній» [97], — твердить О. Добродум. Головну роль у процесі віртуалізації релігії відіграє Інтернет: «Реалії сучасного релігійного життя вже практично нерозривно пов’язані з використанням комунікаційних технологій, оскільки релігійна соціалізація й релігійне самовираження в наш час значною мірою здійснюються завдяки Інтернету, а інформаційні технології, у свою чергу, у всезростаючому ступені торкаються практично всіх аспектів життєдіяльності релігійних співтовариств. Розвиток інформаційних технологій допоміг активізації релігійного життя: появі релігійного Інтернету, релігійного відеохостингу GodTube, кіберцерковного життя, відкриттю Інтернет-церков, віртуального місіонерства. Конфліктогенними зонами здійснення релігійного життя в Інтернеті постають сайти, що пропагують ідеї педофілії, порнографії, суїциду, релігійної ксенофобії, а також подекуди релігійний блоггінг, релігійний спам, релігійне хакерство» [96, с. 46].

 

Як зазначає президент Асоціації журналістів-християн Р. Кухарчук, «засоби масової інформації є основною рушійною силою секуляризації суспільства. Парадокс, але разом з цим світ стає дедалі релігійнішим» [201, с. 1], і світські медіа вловлюють попит на релігійну інформацію. Звичайно, медіатизовану— адаптовану до медійного формату. Про те, що залишається від релігії після такої обробки, писалося, знімалося й говорилося чимало [567, 464, 158, 159, 196, 401, 272, 34, 319, 85]. Т. Меттінґлі добачає професіоналізм релігійних оглядачів (незалежно від їх власних переконань) у здатності написати «такий матеріал, який євангельські віруючі самі вважали б точним та проникливим. ...може бути важко підтвердити, що Бог відповідає на молитву. Але напевне можна підтвердити факт, що мільйони людей вірять у те, що отримують відповіді на молитви, і що це впливає на їхні вчинки в особистому та суспільному житті» [253, с. 13]. Наскільки релігія взагалі може бути адекватно представлена в медіа, де співбесідники обговорюють явища, про які зазвичай мають вельми приблизне, а то й перекручене уявлення — викликає постійні дискусії в релігійному та релігієзнавчому середовищі. Ще більшою мірою це стосується релігійних меншин, серед яких протестанти пострадянського простору є традиційними персонажами «антисектантських» публікацій.

 

Для аналізу медіатизації релігійного життя незалежної України ми використаємо досвід протестантської комунікації. На користь цього вибору говорить, імовірно, найвищий рівень технічної оснащеності цього напрямку християнства: заживши суспільної підтримки завдяки друкарському верстатові, протестанти дотепер лідирують у використанні більшості медіа від періодики до Інтернету. Півтисячолітня історія цієї течії довела її здатність будувати успішну комунікацію за будь-яких соціальних умов і впливати на громадське життя в суспільствах перехідного типу. Її головною місією є друк і розповсюдження Біблії національними мовами на різноманітних носіях. Завдяки цим зусиллям від XVI століття Біблія залишається найпоширенішою книгою у світі, користується найширшим попитом, має найбільше перекладів.

 

X. : Харківське історико- філологічне товариство, 2011. - 379 с.

ISBN 978-966-1630-10-8

 

Передмова

Розділ 1. Передумови та історія медіатизації релігії в Україні 1991-2010 рр

Розділ 2. Організаційний вимір протестантських ЗМК У країни

Розділ 3. Типологічні особливості протестантських медіа України

Розділ 4. Функції протестантських ЗМК України

Розділ 5. Протестантська журналістика про шляхи гармонізації суспільного буття

Післяслово

Використані джерела