Релігієзнавство - Навчальний посібник

Поняття «релігієзнавство» складається з двох окремих понять, тобто є двокомпонентним. Ці поєднані між собою поняття вже окреслюють предметну область релігієзнавства. Йдеться про знання релігій чи знання про релігії. Знання про релігії уможливлюються насамперед на основі опису фактів, пов’язаних із функціонуванням різноманітних релігій. Крім того, вони є наслідком поглибленого і цілісного вивчення релігійних явищ та їхніх структур.

Тому релігієзнавство слід визнати автономною дисципліною гуманітарного знання, об’єктом всебічного вивчення якої є феномен релігії у різноманітних його соціокультурних і структурних проявах, зв язках та взаємовпливах. Відтак зміст релігії, її форми та особливості взаємодії з іншими структурами у суспільстві виявляються проблемним полем дослідження релігієзнавців. У світлі такого розуміння уможливлюється втілення основного завдання відповідної навчальної дисципліни. Йдеться про забезпечення учнів і студентів необхідними знаннями про різноманітні чи, принаймні, впливові у сучасному суспільстві релігійні традиції та інституції. Тобто, основною функцією релігієзнавства слід визнати просвітницьку. У такому ракурсі релігієзнавство постає важливою складовою гуманітарної освіти, оскільки реалізація його змісту у навчальному процесі суттєво поглиблює рівень загальної культури учнів і студентів. У будь-якому разі ігнорування релігійного компонента духовної культури людства стане на заваді довершеності, всебічності гуманітарного знання. Вкрай важливо, щоб знання про релігії були науково виваженими, історично підтвердженими, систематичними і конфесійно неупередженими. Зауважимо також, що викладання релігієзнавства забезпечує теоретичне підґрунтя, а в перспективі — і можливість об’єктивного сприйняття тієї чи іншої релігії та осмислену варіативність практичної реалізації громадянами права на свободу світогляду і віросповідання. Це право деклароване статтею 35 Конституції України.

Запропоноване вище тлумачення дисципліни повністю узгоджується з традиційними установками М. Мюллера, К. Тіле, П. Шантепі де ла Соссе, у працях яких у другій половині XIX століття завершується оформлення особливої «науки про релігію». Утім, науку про релігію тоді трактували як дослідження релігії, її сутності та проявів.

Саме німецького філолога Макса Мюллера та голландських теологів Корнеліуса Тіле і П’єра Даніеля Шантепі де ла Соссе визнають основоположниками релігієзнавства як самостійної дисципліни наукового знання. У їхніх творах наука про релігію набуває повноправного дисциплінарного статусу, змістовного наповнення і методологічної завершеності. Особливо слід відзначити праці М. Мюллера «Вступ до науки про релігію» (1873), К. Тіле «Основні принципи науки про релігію» (1897) і П. Д. Шантепі де ла Соссе «Підручник з історії релігій» (1891). Зокрема у праці «Вступ до науки про релігію» М. Мюллер наполягав на ефективності саме порівняльного дослідження релігій. При цьому, на його думку, не слід використовувати порівняльне дослідження релігій як засіб приниження одних релігій і звеличення інших. Тому згубними є претензії якоїсь однієї релігії на виняткове положення. Саме М. Мюллеру належить вельми симптоматичне висловлювання: «Хто знає одну релігію, не знає жодної». Вважаємо цю декларацію своєрідною візитною карткою релігієзнавця.

На другу половину XIX століття припадає поява праць із проблем вивчення релігії, історії окремих релігій, з’являються навіть дослідження багатьох сюжетів із релігійної історії людства. Особливо відзначимо праці Е. Бюрнуфа, О. Пфлей- дерера, У. Робертсона Сміта, Дж. Дж. Фрезера, Е. Ренана. Відтоді ж можна говорити про науково-дослідницьку та навчальну ідентифікацію дисципліни. Так, у 1873 році з’являються перші релігієзнавчі кафедри у Женевському та Бостонському університетах. Упродовж 70-80-х років XIX століття виникають осередки вивчення релігії в університетах Лейдена, Амстердама, Упсали, Брюсселя, Рима, Парижа, Гарварда й інших міст. У вересні 1897 року у Стокгольмі відбувся І Всесвітній конгрес з релігійних наук, на якому офіційно був затверджений статус науки про релігію як самостійної дисципліни гуманітарного знання.

Релігієзнавство - Навчальний посібник

Наук. ред. Д. В. Брильов; відп. за вип. О. В. Лісовий, С. О. Лихота. — К.: ДУХ I ΛІТΈΡΑ,2018. — 328 с.

ISBN 978-966-378-561-5

Релігієзнавство - Навчальний посібник – Зміст

Передмова (Брильов Д. В.)

Глава 1. Теоретичне релігієзнавство (Сарапін О. В.)

1.1. Презентація, зміст і структура релігієзнавства
1.2. Сутність релігії та її характеристики
1.3. Феноменологія релігійної віри
1.4. Структурно-функціональний аналіз релігії
1.5. Проблема розуміння релігійних традицій та їх типологія

Глава 2. Вірування та уявлення архаїчної епохи (Брильов Д. В., Сарапін О. В.).

2.1. Проблема релігійності первісних людей
2.2. Фетишизм
2.3. Магія
2.4. Тотемістичні уявлення
2.5. Анімізм
2.6. Уявлення про Ману в архаїчних суспільствах
2.7. Феномен шаманізму

Глава 3. Міфологія та релігійні уявлення давніх греків і римлян (Дробович А. Е.)

3.1. Особливості архаїчних вірувань та уявлень греків
3.2. Етапи становлення давньогрецьких вірувань, їх загальна характеристика
3.3. Давньогрецька теологія. Покоління богів
3.4. Міфологічні сюжети гомерівського епосу. Образ олімпійських богів
3.5. Містеріальні культи давньої Греції
3.6. Становлення язичницьких вірувань римлян. Вплив етрусків та греків
3.7. Характерні риси релігійних уявлень римлян
3.8. Зв’язок римського епосу та історичних легенд із міфологією

Глава 4. Автохтонні релігії Китаю і Японії (Капранов С. В.)

4.1. Автохтонні релігії Китаю
4.2. Конфуціанство: релігійні аспекти
4.3. Даосизм
4.4. Народна релігія та синкретичні релігії
4.5. Сінто — автохтонна релігія Японії

Глава 5. Індуїзм (Козловський І. А.)

5.1. Проблема терміна «індуїзм» та загальні положення
5.2. Історія виникнення та розвитку індуїзму. Священні тексти
5.3. Вішнуїзм (вайшнавізм)
5.4. Шиваїзм (шайвізм)
5.5. Шактізм
5.6. Смартізм
5.7. Модернізм і реформація індуїзму

Глава 6. Політеїстична релігія Київської Русі (Смульський Є. В.)

6.1. Святилища
6.2. Служителі культу
6.3. Боги та всесвіт давніх слов’ян. Збручанський ідол
6.4. Пантеон Володимира
6.5. Відродження давньослов’янської релігії у сучасній Україні. Рідновірство

Глава 7. Буддизм (Савченко О.А)

7.1. Вступне слово та проблема терміна «буддизм»
7.2. Передумови виникнення буддизму і ранішній етап розвитку
7.3. Основні поняття та засади буддійського вчення
7.4. Сакральні тексти у буддизмі
7.5. Поширення буддизму і доктринальні напрями
7.6. Буддизм у сучасному світі та в Україні

Глава 8. Зороастризм (Крупник І. Л.)

8.1. Визначення
8.2. Джерела зороастризму
8.3. Заратуштра — пророк зороастризму
8.4. Ахура-Мазда
8.5. Віровчення
8.6. Космогонія та есхатологія
8.7. Антропологія зороастризму
8.8. Етика і теріологія
8.9. Культ
8.10. Історія і сучасний стан

Глава 9. Іудаїзм (Басаурі ЗюзінаА. М.)

9.1. Періодизація історії іудаїзму
9.2. Іудейські священні книги: ТаНаХ і Талмуд
9.3. 13 принципів віри Маймоніда
9.4. Іудейські заповіді (міцвот)
9.5. Єврейські свята
9.6. Молитва
9.7. Обряди життєвого циклу
9.8. Закони харчування — кашрут
9.9. Напрями сучасного іудаїзму
9.10. Історія іудаїзму в Україні

Глава 10. Раннє християнство та епоха Вселенських соборів (Котлярова Т. О.)

10.1. Походження християнства. Апостольський та єпископський періоди раннього християнства
10.2. Джерела християнського віровчення
10.3. Формування церковного віровчення. Символ віри
10.4. Єресі та розколи у ранньому християнстві
10.5. Епоха Вселенських соборів (IV-VIII ст.)

Глава 11. Православ’я (Христокін Г. В., Чорноморець Ю. П.)

11.1. Особливості східного християнства
11.2. Основні етапи розвитку і моделі державно-церковних відносин у православ’ї
11.3. Організаційна структура та устрій православної церкви
11.4. Особливості віровчення, теології і духовної практики православ’я
11.5. Культові особливості православ’я
11.6. Православ’я у сучасному світі: проблеми, тенденції і стан теології

Глава 12. Римо-католицизм (Корнійчук Ю. Ю.)

12.1. Загальна характеристика римо-католицького віросповідання
12.2. Витоки римо-католицизму
12.3. Особливості віровчення католицизму
12.4. Організаційна структура римо-католицької церкви
12.5. Основні положення католицької сакраментології
12.6. Папський принцип формування церкви .·
12.7. Ватикан
12.8. Новації II Ватиканського собору, його значення для осучаснення католицької традиції
12.9. Понтифікат Івана Павла II
12.10. Римо-католицька церква в Україні

Глава 13. Українська греко-каголицька церква (ВаськівА. Ю., ВаськівЛ. Я., Муха О. Я.)

13.1. Історія виникнення та розвитку УГКЦ
13.2. Спільне та відмінне в організаційній, догматичній та культово-обрядовій традиціях між католицизмом, греко-католицизмом і православ’ям

Глава 14. Протестантизм (Денисенко А. В.)