Дідахе - Наука дванадцятьох апостолів

Однiєю з найдавнiших пам’яток християнської лiтератури є невелика збiрка моральних, лiтургiйних i церковноправових настанов пiд назвою Наука Господа народам через дванадцятьох апостолiв (короткий заголовок — Дiдахе), яку знайшов митрополит Фiлотей Врiеннiй наприкiнцi ХІХ ст. Це чи не найдавнiший документ неканонiчної лiтератури, що повнiстю зберiгс до наших днiв. Вiн, на вiдмiну вiд iнших ранньохристиянських джерел, не є посланням за формою, а радше нагадує посiбник для новонавернених християн iз вказiвками щодо християнського життя, якi, можливо, походять ще вiд самого Ісуса Христа.

Сьогоднi можна стверджувати, що Дiдахе є найважливiшим доступним для нас джерелом еклезiяльного чину, найдавнiшим документом поапостольского перiоду. Дiдахе часто зараховують до «апокрифiв». Церква нiколи офiцiйно не вiдкидала Науки, хоча й не включила її до канону 60-ти бiблiйних книг, або Стихометрiї Никифора. Не увiйшовши до бiблiйного, чи, точнiше, новозавiтнього, канону, цей твiр бiльше не викликав особливого iнтересу. Завдяки щасливiй випадковостi Науку збережено в монашому середовищi у Єгиптi. Отож нiкомедiйський митрополит Фiлотей Врiеннiй вiднайшов у Єрусалимi грецький пергаментний кодекс 1056–1057 рр. (його переписав нотарiус Леон), що мiстив, окрiм Дiдахе, листи Климента, Варнави, Ігнатiя, Хризостома Синоптика i тексти Старого та Нового Завiтiв. Врiеннiй описав свою знахiдку та видав друком у Константинополi 1883 року. Незабаром свiй текстуальний аналiз та ще одне грецьке (тепер уже критичне) видання здiйснив Ф. К. Функ у Тюбiнгенi 1887 року. Згодом А. Гарнак опублiкував у Ляйпцiгу переклад твору нiмецькою мовою та його фундаментальну лiнгвiстичну студiю.

Вiд моменту вiднайдення Дiдахе чимало дослiдникiв зверталося до цього важливого iсторичного джерела та цiнної лiтературної пам’ятки, збагачуючи та поглиблюючи нашi знання про початки християнської Церкви. За останнi десятилiття з’явилася низка дослiджень про Дiдахе. Найцiкавiшими та наййрунтовнiшими є, мабуть, роботи К. Нiдервiммера та Ф. Фiльгауера, яким притаманний всебiчний мiждисциплiнарний пiдхiд. Із назви нашого тексту можна було б зробити висновок, що його авторами є дванадцять апостолiв. Імовiрнiсть цього невелика, оскiльки твiр, очевидно, був безпосереднiм результатом роботи І Апостольського собору, який вiдбувся 50 р. (пор. Дi. 15:28). Чимало вчених у своїх наукових працях називають автора Науки дванадцятьох апостолiв Дiдахiстом або компiлятором. Текст Науки зазнав тривалої еволюцiї i трансформацiї, перш нiж постав таким, яким бачимо його сьогоднi. Ймовiрно, текст спонукав до неодноразової редакторської працi окремих осiб, i навiть цiлих спiльнот.