Котик - Християнський гуманізм у вченні Любомира Гузара

Важливу роль у формуванні особистості майбутнього кардинала та Глави УГКЦ Любомира Гузара відіграло виховання в родині. Від батьків він отримав чудовий ресурс для побудови міцного фундаменту віри, опертої на християнських цінностях. На цій основі згодом розвинулася особистість людини, яка оцінюватиме світ із перспективи християнського гуманізму. Батько і мати Любомира Гузара належали до родин інтелігенції. Вони були надзвичайно побожними людьми; багато чоловіків з цих родин вирішили обрати священство. Для родини Гузарів пріоритетними справами у житті були молитва, освіта, праця та особлива любов до всього українського. Любомир зростав в атмосфері любові та живої віри в Бога. З дитинства мріяв стати священником. У родині дотримувались високих моральних норм, ось як він про це згадує: «Наша сім’я була досить релігійною. Кожної неділі ми йшли до церкви. Ми ніколи не пропускали недільної літургії чи літургії у свята, і тут не могло бути ніяких дискусій (...). До Святого Причастя ми повинні були готуватись. У нас вдома був гарний звичай, що перед Святим Причастям ми мусили просити пробачення у батька, матері, бабусі, сестри, потім у дівчини, яка допомагала в роботі по дому (...). Так, у нас вдома була дуже релігійна атмосфера. Я думаю, це було для нас природною річчю».

 

Любомир Гузар зростав у патріотичному середовищі, в дусі любові до батьківщини, хоча й жив в еміграції. Ось як він згадує роки, які провів на чужині: «Про що ми тоді могли мріяти? Для нас тоді Україна — то була тільки мрія. З розповідей батьків ми знали, як вони боролися за Україну, про визвольні змагання». Живучи в інших країнах в еміграції, родина Гузарів розмовляла лише українською мовою, читала українські журнали, брала участь у зустрічах української діаспори. Коли наближалося Різдво чи Великдень, вони вітали одне одного такими словами: «Боже, дозволь наступного року святкувати вже в Україні». Але побут на чужині виявився досить довгим, оскільки Любомиру Гузару вдалося повернутися на батьківщину аж через 40 років. Його батьки померли, мріючи про Україну та люблячи її всім серцем. Вони поховані в США.

 

Вагомий вплив на патріотичне формування особистості Любомира Гузара мала скаутська організація «Пласт». Хлопець вступив до спільноти в австрійському Зальцбурзі, оскільки у цьому місті в таборі для біженців жила його сім'я. Поза сім'єю та школою «Пласт» був найважливішим середовищем у вихованні Любомира, вся родина Гузарів брала участь у функціонуванні цієї організації. Любомир Гузар згадує, що слова «Бог і Україна!» було гаслом «Пласту», і продовжує: «Нас виховували на патріотів... Його засадами є самовиховання, постійна праця над собою. Від природи ми трохи є лінивими, а тут необхідно бути старанним і сумлінним. Ця організація має дуже здорові засади, виховну філософію...». Вона реалізовувала програму самовиховання пластунів і заохочення їх до постійної та інтенсивної праці над собою. Її мета полягала в підтримці молодих людей, допомозі осягти повноту людськості та протистояти зовнішньому тиску. Участь в організації «Пласт» сприяла тому, що юний Любомир став справжнім патріотом, який у своєму житті керувався вірою та християнською мораллю. Його позиція не мала нічого спільного з крайнім націоналізмом, а тим паче - із шовінізмом. Любов до Батьківщини, самопожертва та самовиховання стали основними категоріями у житті майбутнього Глави УГКЦ. Про них він постійно пам'ятатиме, назавжди залишаючись пластуном.

 

з пол. пер. А. Олійник

Львів : Свічадо, 2024, 232 с.

ISBN 978-966-938-742-4

 

Перелік скорочень

Вступ

РОЗДІЛ І. ГУМАНІСТИЧНИЙ ВИМІР ХРИСТИЯНСЬКОЇ ФОРМАЦІЇ ЛЮБОМИРА ГУЗАРА

РОЗДІЛ II. ЛЮДСЬКА ОСОБА КРІЗЬ ПРИЗМУ ХРИСТИЯНСЬКИХ ІСТИН

РОЗДІЛ ІІІ. ЛЮДИНА В COMMUNIO PERSONARUM

РОЗДІЛ IV. ХРИСТИЯНСЬКЕ СПРИЙНЯТТЯ ПОЛІТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

РОЗДІЛ V. ЗАДІЯНІСТЬ ЦЕРКВИ У СПРАВУ ПОШИРЕННЯ ЄВАНГЕЛЬСЬКОГО ГУМАНІЗМУ В УКРАЇНІ

Закінчення