Люцер - Хрест Гітлера

«Історія мусить повторюватися, – казав Вуді Ал лен, – тому що перший раз ніхто не звертає уваги». Або, як висловився трохи інакше один історик, історія нас вчить тільки того, що ми нічого не вчимося в історії! Коли книга «Хрест Гітлера» вийшла у світ ще в 1995 році, якраз на п’ятдесяту річницю перемоги над на цизмом, було очевидно, що є чимало приголомшливих паралелей між гітлерівською Німеччиною і тим, що від бувається в Америці. І хоча подібності між тим періодом німецької історії та сучасною Америкою виглядають надто далекосяжними, не буде перебільшенням сказати, що тепер ми ще ясніше бачимо, як простуємо вниз таким же руйнівним шляхом. Я не очікую, що в Америці з’яв ляться газові камери для всіх, кого вважають небажани ми, але все ж вірю, що цінності та філософські принципи, які були панівними в нацистській Німеччині, мають у нас дедалі більший вплив. Ми помилилися б, припустивши – як це вже зроби ли деякі, що німці за Гітлера були особливим, недобрим поріддям людства, одержимим жаданням влади і надзви чайним бажанням чинити зло. Я показую в цій книжці, що за своєю суттю німецькі солдати не були ані гіршими, ані кращими, ніж солдати Сполучених Штатів чи Вели кобританії. Можливо, що найтривкішим уроком цього періоду історії стало те, що під впливом переконливої пропаганди і залякування звичайні люди можуть долу читися до злочинного руху й охоче віддатися гіпнотич ній ейфорії, яка супроводжує харизматичного лідера. Другий урок полягає в тому, що завжди знайдеться кілька відважних душ, які чинять опір хвилі, що здійма ється, ціною неабияких особистих жертв. Понад сімсот пасторів і священників потрапили в концентраційні та бори, тому що сміливо обстоювали власні переконання й «не дорожили [своєю] душею» (Дії 20:23). Я намагаюся показати, що такі лідери, як Дітріх Бонгеффер і Мартін Німеллер, знали, що їхня мета – не довге життя, а най вагоміший слід у ньому і що важливо залишатися відда ними, незважаючи на ціну. Ми можемо багато чого на вчитися в цих чоловіків (і також жінок), тому що вони є прикладом того, як слід поводитися, коли наші переко нання суперечать державній політиці. Зміни в Німеччині відбувалися повільно, але не ухильно. Скажімо, раніше Бога вважали джерелом усіх законів; іншими словами, закони спиралися на об’єк тивну сукупність істин, таких як Десять заповідей. Гіт лер усе це змінив, проголосивши, що законом є те, що він назвав законом. Коли він постановив, що євреї – це недолюди, а тому це не злочин вбивати їх, то фактично поставив себе на місце Бога як головного законодавця. Нацистська Німеччина навчає нас, що дії можуть бути законними і водночас аморальними. Якщо немає «закону понад законами», то закон є тим, чим назвуть його люди.

 

 Перекладено за виданням: Erwin W. Lutzer Hitler’s Cross Moody Press, Chicago пер. з англ. Остап Гладкий – К.: Єфетов О.В., 2025. – 256 с. ISBN 978-966-8795-76-3

 

Передмова для наших друзів в Україні

Вступ до видання 2016 року

Примітки

Джерела ілюстрацій