Якщо перші три Євангелія (Марко, Лука і Матей) є історично-богословською розповіддю про життя Ісуса, то Євангеліє, що його приписують Йоанові, є радше театром, виставою, в якій видно тих, що говорять; головну роль виконує саме Слово, що стало тілом в Ісусі, щоб об'явити себе людині та увійти з нею в діалог. Євангеліє від Йоана (як і його три послання та книга Одкровення) постало в юдеохристиянській спільноті діаспори чи то в Ефесі, чи то в Антіохії Сирійській або ж в іншому місті з сильною єврейською спільнотою, яка контактувала з елліністичним середовищем. Ймовірно, воно було написане грецькою мовою — не завжди вишуканою, зате правильною. Цей текст несе в собі ознаки травми, яку пережили перші юдеохристияни, коли їх відлучили від синагоги (пор. «Засоби для розуміння» до Йо 6,59 і 9,22). Тож дату написання потрібно відносити до періоду після 90-х років. Антиюдаїзм, характерний для четвертого Євангелія, варто розглядати як полеміку проти тих, котрі, відлучаючи від сопричастя з собою послідовників Христа, лише себе вважали правдивими юдеями. На жаль, його відчитали в ключі антисемітизму, що призвело до трагічних наслідків. Однак це цілковито суперечить намірам самого евангелиста.
Було багато дискусій щодо часу написання і авторства четвертого Євангелія. Передання приписує його апостолу Йоану (пор. «Засоби для розуміння» до Йо 13,23, прим. 11, і 21,24), ототожнюючи його з «учнем, що його любив Ісус», який кладе голову Ісусові на груди під час Тайної вечері (Йо 13,23.25), який стоїть з Ісусовою матір’ю біля підніжжя хреста (Йо 19,26), який бачив і дав свідчення для нас (Йо 19,35). Він першим вірить у Воскреслого (Йо 20,2.8), а наприкінці Євангелія підтверджено його авторство книги (Йо 21,7.20.24). Виклад Євангелія є лінійним. Розпочинається воно з гімну-ирологу, що є прелюдією до тем, які будуть розкриватися (Йо 1,1- 18), і свідченням Хрестителя, а також перших учнів (Йо 1,19-51). Відтак є перша частина, яку називають «книгою знаків» (Йо 2,1- 12,36) і в межах якої подається зустріч з Никодимом (Йо 3,1-21), з самарянкою (Йо 4,1-42), промова про «хліб життя» (Йо 6,22-71) і про доброго пастиря (Йо 10,1-21).
Діла (чуда) зведені до мінімуму: це знаки, описані коротко, проте багато місця відведено для їхнього пояснення. Знаків є сім (весілля в Кані, Йо 2,1-11; зцілення сина царського урядовця, Йо 4,46-54; оздоровлення недужого, Йо 5,1-18; дар хліба, Йо 6,1- 15; хода по морю, Йо 6,16-21; оздоровлення сліпонародженого, Йо 9,1-41; воскресіння Лазаря, Йо 11,1-44). Є ще деякі символічні жести (торгівці, вигнані з храму, Йо 2,13-22; прощення чужоложниці, Йо 8,1-11; помазання у Витанії, Йо 12,1-11; месіанський в’їзд в Єрусалим, Йо 12,12-19). Відтак маємо богословське розважання про віру/невірство і заклик Ісуса вірити в нього (Йо 12,37-43.44-50), що готує ґрунт для другої частини (Йо 13,1-20,31), яка розпочинається з розповіді про вмивання ніг, Йо 13,1-20, і про подавання кусня зраднику, Йо 13,21-30. У цій другій частині містяться прощальні промови, Архиєрейська молитва і розповідь про страждання, смерть і воскресіння, у яких сповняється те, що знаки означають, — прослава Сина, який любить нас до крайньої міри і передає нам свого Духа.
Фаусті Сільвано, Канелла Вінченцо - У школі Йоана - Євангеліє, яке варто перечитувати і слухати, яким варто молитися і ділитися
пер. З італ. О. Бодак
Львів: Свічадо, 2024, 488 с.
ISBN 978-966-938-817-9
Фаусті Сільвано, Канелла Вінченцо - У школі Йоана - Євангеліє, яке варто перечитувати і слухати, яким варто молитися і ділитися - Зміст
Передмова
Посібник для читання
Євангеліє від Йоана
- Ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, — той об’явив (1,1-18)
- Ось Йоанове свідчення (1,19-34)
- Ходіть та подивіться (1,35-51)
- Зачерпніть тепер (2,1-12)
- Зруйнуйте храм цей, а я його за три дні поставлю (2,13-22)
- Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним (2,23-3,21)
- Любить Отець Сина. Хто вірує в Сина — живе життям вічним (3,22-4,3)
- Була б ти відала про дар Божий (4,4-42)
- Іди, син твій живий (4,43-54)
- Устань, візьми ложе своє і ходи! (5,1-18)
- Отець любить Сина (5,19-30)
- Не маєте в собі любови до Бога (5,31-47)
- Де хліба нам купити? (6,1-15)
- Це я, не лякайтесь! (6,16-21)
- Я — хліб життя (6,22-47)
- Хліб, що його я дам, це — тіло моє за життя світу (6,48-59)
- Чи вводить вас теє у спокусу? (6,60-71)
- Ще мій час не надійшов (7,1-10)
- І де я буду — не зможете прийти (7,11-36)
- Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п’є! (7,37-53) ..169 То і я тебе не осуджую (8,1-11)
- Я — світло світу (8,12-20)
- Коли вгору Чоловічого Сина піднесете, тоді взнаєте, що Сущий я (8,21-30)
- Перше, ніж був Авраам, Я є (8,31-59)
- Я світло світу (9,1-41)
- Я — двері. Я — добрий пастир (10,1-21)
- Я і Отець — одно (10,22-42)
- Я — воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той навіть і вмерши — житиме! (11,1-54)
- Помазала ноги Ісуса (11,55-12,11)
- Іде твій цар верхи на жереб’яті ослициному (12,12-19)
- Прийшла година для прославлення Сина Чоловічого (12,20-36)
- Вони не вірували в нього (12,37-50)
- Почав обмивати ноги (13,1-20)
- Тепер прославився Син Чоловічий, і Бог прославився в ньому (13,21-32)
- Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного! Як я був полюбив вас, так любіте і ви один одного! (13,33-38)
- Хай не тривожиться серце ваше! (14,1-14)
- Коли хтось мене любить, то й слово моє берегтиме (14,15-31)
- Я виноградина, ви — гілки (15,1-17)
- Ненавидить вас світ — то знайте: мене він ще перед вами зненавидів (15,18-16,4а)
- Ліпше для вас, щоб я відійшов. Бо коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде (16,46-15)
- У світі страждатимете. Та бадьортеся! Я бо подолав світ (16,16-33)
- Тепер же прослав мене, Отче, у себе — славою тією, що її я мав у тебе перед тим, як постав світ! (17,1-5)
- Щоб усі були одно, як ти, Отче, в мені, а я в тобі..., щоб світ увірував, що ти мене послав... та й ізлюбив їх, як ізлюбив мене (17,6-23)
- Щоб любов, якою ти полюбив мене, в них перебувала, — аявних! (17,24-26)
- Це я! (18,1-11)
- Чому мене запитуєш? (18,12-27)
- Радуйся, царю юдейський! (18,28-19,16)
- Ісус Назарянин Цар Юдейський (19,17-22)
- Мою одіж розділили між собою, на шату ж мою кинули жереб (19,23-24)
- Ось син твій. Ось матір твоя (19,25-27)
- Звершилось (19,28-30)
- Споглядатимуть на того, кого прокололи (19,31-37)
- Тіло Ісуса (19,38-42)
- Забрали Господа з гробниці й не знаємо, де покладено! (20,1-10)
- Іду я до Отця мого й Отця вашого, до Бога мого й Бога вашого (20,11-18)
- Як мене послав Отець, так я посилаю вас (20,19-23)
- Господь мій і Бог мій! (20,24-31)
- Чи любиш мене? (21,1-25)
Категории:
Благодарю сайт за публикацию:
