Феномен онлайн-причастя. Рефлексії. Полеміка. Перспективи

Що таке дійсність? І чим вона відрізняється від віртуальності? У 2020 році мені виповнилося 50, і моє покоління дуже добре пам’ятає життя старої, «аналогової» епохи. Але для покоління Ζ (покоління, що народилося між 1996 і 2000 рр.) Глобальна мережа та Цифра стали другою домівкою. Якщо ми лише користуємося інтернетом, то наші діти там живуть. Інакше кажучи, якщо Цифра є для нас іншою — альтернативною або додатковою реальністю, то для покоління 2000-х цифровий світ психологічно переживається вже як базова реальність. Яка природа світу, що нас оточує? Що це? Видимість, ілюзія чи реальність? Відповідь здається очевидною. Ми звикли до уявлення про те, що навколишній світ — це щось реальне, тобто справді суще. Але це уявлення насправді багато в чому сформоване християнською традицією. «Чуттєвий (тобто пізнаваний почуттям) світ є лише блідою копією вічного світу ідей», — вважав Платон.

«Все, що існує, включно з нами і вами, — лише потік інформації в гігантському комп’ютері», — скаже прихильник теорії симуляції, головні ідеї якої дивним чином повторюють світоглядні уявлення античності. Православна Церква вже давно присутня у світі Цифри. Сайти, електронні книжки, соціальні мережі й телеграм-канали, трансляція богослужінь в інтернеті — все це стало для нас вже цілком звичним. Але чи є в цьому зануренні у цифровий світ якась «червона лінія», перетнувши яку, Церква ризикує увійти в явну суперечність з християнським світоглядом і своєю богословською традицією ? У середині травня в Православній Церкві України відбулася дискусія щодо припустимості «онлайн-літургії/онлайн Причастя». Цій дискусії передувало якась літургійна надзвичайна подія. Отже...