Галл Джон - Бачити в темряві - Досвід незрячої людини

Існує багато автобіографій, написаних сліпими людьми. Це проникливі й водночас захопливі оповіді про те, які наслідки — емоційні та моральні — спричинює сліпота, про те, скільки треба волі, гумору і сили духу, щоб дати з ними раду. «Бачити в темряві», розповідь Джона Галла про його «пережиття сліпоти», не подібна на якусь байку: в ній немає виразного початку, середини і закінчення; вона не претендує на літературність, в ній і самої оповіді як такої немає — але це, на мою думку, шедевр.

Джон Галл народився в Австралії у 1935 році в сім'ї методистського священика, в 1950-х роках він перебрався до Англії і став професором релігійних наук в Бірмін- гемському університеті. Книжка «Бачити в темряві» не писалася в кабінеті, як оповідь, а була надиктована, з певними інтервалами — спочатку щодня, згодом принагідно — після того як професор Галл, який мав проблеми з очима від самого дитинства, врешті, в кінці 1970-х років, на п'ятому десятку, остаточно втратив зір. Він ділиться своїми спостереженнями, пронизливими у своїй прямоті й ясності, над кожним аспектом свого відтепер- так-страшно-переміненого життя і внутрішнього світу. Він описує, як то тепер переходиться вулицю; як страшно і цілковито може заблукати людина, коли вона сліпа; як почуваєшся, коли виявляєш, що тебе ігнорують або трактують як дитину; як спогади про людські обличчя, їх образи, в тому числі й образ власного обличчя, що більше не поновлюються огляданням, спочатку костеніють, потім блякнуть, а тоді цілком зникають; як змінюються стосунки в сім'ї; як самі поняття «місця», «простору», «тут», «там», «присутності», «з'яви» поступово, з наступом сліпоти, цілковито втрачають зміст, стають порожніми.

Наскільки мені відомо, досі не було ще такої докладної, захопливої (і страшної) розповіді про те, як поступово, зі сліпотою, зникає не лише зовнішній зір, але й «внутрішній зір»; про те, як неухильно втрачається зорова пам'ять, зорова уява, зорова орієнтація, зорові поняття (якось раз він не міг пригадати, в який бік пишеться цифра три); про неухильне входження, чи то подорож (на яку в нього пішло п'ять років) у стан, що його він називає «глибокою сліпотою».