Павлюкевич Пйотр - Встань! Або будеш святим, або будеш ніким

Що робити, щоб подолати кризу? Передовсім ми мусимо собі відповісти на питання, чим вона є. Адже у певному сенсі кожна людина безперервно перебуває у кризі. Хто з нас може сказати, що досягнув такого душевного спокою, про який мріяв? Нам завжди щось дошкуляє: взуття тисне, камінець тре, дитина вилила воду з вази, та ще й ви дізналися, що у чоловіка рак. Такі новини навідують нас постійно. Ймовірно, через них багатьом людям здається, що вони потребують ще чогось, може, якогось останнього досягнення, щоб відчути себе щасливими. Хтось навіть сказав, що тут, на землі, життя людини схоже на ночівлю у дешевому готелику. У нас складається враження, що ми постійно перебуваємо у передпокої кращого життя, що лише колись нас запросять до вітальні. Гадаю, чимало людей переконані, що до тієї вітальні вони ще не мають доступу.

Інше питання - це постійні зміни, що стосуються нашого існування. Цих змін не уникнеш. І у Церкві також. Кажуть, що Церква постійно перебуває у стані реформи. Свого часу, коли я часто їздив потягами, то зустрічав чимало військових, які ще тоді ходили у формі. Тепер я вже їх не бачу, але це ж не означає, що наша армія перестала існувати. Її просто реформували. Військові вже не носять форму постійно, як і потягами, мабуть, не їздять теж.

Схожа ситуація і з жіночими чернечими орденами. Тепер у них період реорганізації. Колись, як і військових, я постійно бачив на вулицях чи на вокзалі якихось черниць. Сьогодні це трапляється набагато рідше, але, напевне, тому, що з'явилося чимало згромаджень, члени яких не носять монашого одягу. Сестри також частіше, ніж колись, їздять автомобілями. Ми перебуваємо у стані постійного реформування, невпинних змін. Вони необхідні, бо ми завжди повинні відповідати на щоразу нові дії сатани. Диявол добряче старається, щоб ми не спали спокійно, а повсякчас були змушені давати собі раду з прерізними спокусами, якими він хоче нас звести.

Професор Суходольський колись сказав, що щастя - це такий стан, в якому деякі діти перебувають до п'яти років. Прикрашання ялинки, очікування приходу Миколая, мамине печиво, ігри з друзями - завдяки всьому тому перші роки нашого життя здаються нам часом безконечного щастя.

Якщо виникає якийсь сум, депресія, болісні, незручні чи важкі емоції, то з'являється рефлекс їх усунення. Я навмисно не кажу про погані емоції - бо їх не існує. Усі емоції з морального погляду природні. Багато людей упродовж років гніваються на когось та нічого не можуть з цим вдіяти. Вони неодноразово намагалися впоратися з цим гнівом, навіть молилися за мир у душі, але й далі при зустрічі з цим кривдником гострять ніж. Це не залежить від нас.