Шевців - Добре себетримання

Кожна людина бодай раз у житті потрапляла в ситуацію, коли не знала, як має поводитися за незвичних для неї обставин чи в присутности високоповажаної особи. А часто ми самі, зауваживши якусь публічну чи непересічну особу або й навіть опинившись у її товаристві, мимохіть придивляємося до її поведінки, уважно розглядаємо її одяг. Під такою лупою зазвичай опиняються духовні особи. Не дивно, бо ж вони з огляду на своє становище в суспільстві та покликання мають особливий моральний авторитет серед громади. А це мало що не зобов'язує священика бути «досконалим та бездоганним» (див. Як. 1,4) у всьому.

 

Нелегко справдити такі очікування та й не варто вимагати від себе чи тим більше від когось неможливого. Тимчасом кожній духовній особі, що представляє Церкву, варто пам'ятати, що навіть найменша похибка чи дрібничкова неохайність устократ швидше потрапить у поле зору недоброзичливців, ніж її чесноти і заслуги. І що гірше — її одразу «припишуть» усій церковній спільноті.

 

Тож добрий і второпний пастир мусить зважати і на свій зовнішній вигляд, і на своє мовлення, а також пам'ятати про свою священичу гідність, дотикаючи до будь-якої життєвої сфери. Щоб наголосити на потребі такого самовиховання та самоконтролю для наших священиків, о. Іван Шевців (1926 - 2012), що більшу частину свого життя жив і служив в Австралії, впорядкував це видання.

 

Львів: Свічадо, 2015, 80 с.

ISBN 978-966-395-880-4

 

Від видавця

ЗМІСТ