Колиб я був демократом, тоб то колиб я признавав за демократичним виборцем оці суверенні права і колиб я вірив, що громадська правда і громадське добро міряються аритметичною більшостю голосів виборчих, то я мусів би намагатись всїми силами для своїх поглядів оцю більшість здобути. Для цього я мусів би, хочу я чи не хочу, вживати способів своїх противників. Бо демократичний „суверенний народ" — самодержавний. Його діла і примхи, при пануванню демократичних поглядів, не обмежені ніяким законом. Він вибірає і наділяє своєю ласкою, кого схоче.
А що люди звичайно хочуть того, що їм подобається, подобається-ж звичайно те, що вимагає найменшої праці, найменшої прикрости, найменшого зусилля, то кандидати иа ласку самодержавного народу мусять оцих найбільше популярних — найбільше милих для більшости —способів у своїй боротьбі за народню прихильність вживати. Отже коли мої противники перед народом брешуть, то і я мусів би брехати; коли вони підлещуються до народу, то і я мусів би підлещуватись; коли вони цькують людей проти мене, граючи на їх темноті і на їх злобі, заздрости, зажерливости, ненависти — то і я мушу цькувати народ проти них, таксамо використовуючи його неосвідомленість і граючи на тих самих — найгірших інстинктах. Інакше Я конкуренції не видержу; народніх голосів, чи то пак популярности, для своїх поглядів не здобуду, і, будучи народолюбцем, стану „ворогом народнім", тільки завдяки більшій зручносте моїх противників в обдурюванню цього народу.
В'ячеслав Липинський - Релігія і Церква в історії України
Львів 1933
В'ячеслав Липинський - Релігія і Церква в історії України - Зміст
Релігія і церква в історії України (вступ)
- 1. Чим і як причинилася релігія і церква до витворення культури і до будови держави?
- 2. Чи Володимир Великий був „уніят", чи „православний?
- 3. Що спричинило остаточний розрив Візантії й Риму в церковних справах?
- 4. Чому українська держава і церковна влади станули по стороні Візантії?
- 5. Які були реалістичні й ідеалістичні мотиви заклю' чення унії з Римом?
- 6. Яка була організаційна і культурна роля православя» й унії від часу розлому нації на релігійнім тлі?
- 7. Що було причиною переходу наших вищих сфер " на латинство?
- 8. Що впливало на поворот нашої златинщеної шляхти до православя за Хмельниччини?
- 9. Чим ріжниться наше правослявя від російського?
- 10. Про секти між Українцями
- 11. Звязок між національним почуванням і обрядом
- 12. Чи булаби користь для нації, коли уніяти перейшлиби на православя, або православні на унію?
- 13. Чи корисна й можлива автокефалія української православної церкви?
- 14. Значіння звязку наших церков з великими і старими центрами — Візантією і Римом
- 15. Чи целібат священства шкідливий, чи пожиточний для української нації? Яка доля монаших чинів?
- 16. Чи греко-католицизм повинен бути зреформований і в яких напрямках?
- 17. Чи відношення большевиків до церкви анальогічне до відношення француських революціонерів?
- 18. Який вплив мав розкол христіянства?
- 19. Чи галицькі латинники зробили щось для культури Галицької Землі?
- 20. В чім притягаюча сила обряду?
- 21. Як ділає релігія на мораль людей у товариськім і державнім життю в ріжних часах?
- 22. Як вияснити жадобу зневажування нашої церкви христіянами-католиками?
- 23. Як і ким повинна бути ведена полеміка в справах обряду і віри?
- 24. Який вихід з релігійно - сектярського розбиття і заїлости?
В'ячеслав Липинський - Релігія і Церква в історії України - Передмова
Перш ніж відповісти на поставлені Вами питання, дозвольте, Пане Редакторе, пояснгіти Вам, як і з якого становища буду на них відповідати. У всякій справі громадській, а особливо в так безмежно складній справі, як справа релігійна, погляди можуть бути дуже ріжні в залежности від того, як про цю справу говорити і від того, яке місце займає вона в матеріяльнім та духовім життю даної людини: в способі, яким ця людина здобуває собі прожиток, в її хотіннях і в ідеях та методах, якими вона хоче здгйснгіти свої хотіння.
Отже висловлююсь прилюдно в справі релігійній тільки тому, що Ви, Пане Редакторе, мене про мої погляди в цій справі питаєте. Оці мої погляди Ви хочете опублікувати. Іншими словами, Ви хочете, щоб я взяв участь в боротьбі, яка ведеться в Вашім краю біля релігійних справ. І рішати про те, чи я маю слушність, чи ні, має читач цих рядків, який, по пануючим тепер на світі законам демократії, єсть „сувереном" — найвищим суддею та найвищим авторитетом — не тільки в питаннях політичних, але і в питаннях релігійних. Коли б не прийнятий тепер в громадському життю звичай вирішати громадські справи „підготовкою публичноі опініг" і голосуванням — розбитих на аритметичні числа і нічим між собою органічно не звязаних — суверенних горожан, Ви би до мене з цими питаннями для опубліковання їх не зверталгісь. Як же мені Вам на них відповісти в обличчю оцього безіменного і многоголового „суверена", що має вгідати свій присуд в моїх поглядах на релігійну справу?
Автор
Категории:
Благодарю сайт за публикацию:
