Ми продовжуємо видання та перевидання давньослов’янських біблійних текстів Восьмикнижжя - повного перекладу з грецької перших восьми книг Старого Заповіту. Справу було розпочато Книгою Вихід і продовжено Книгою Ісуса Навина, зараз читачеві пропонується перша книга Біблії - Книга Буття. Такий порядок публікації обумовлений тим, що перші тексти часто мають найскомплікованішу традицію. Існує навіть спеціальне поняття «феномен початку» - мається на увазі, що відсутність звичних рутин та надлишкова увага до копіювання призводять до нетипових явищ на початку роботи людини, що пише. Тому для того, аби отримати повну картину текстуальних співвідношень, необхідно проглянути продовження або середину твору чи творів. До того ж, важливі тексти (а Буття становило твір надзвичайної значущості для усіх середньовічних книжників) під час переписування незрідка звірялися за списками іншої традиції, ніж їхній безпосередній антиграф, через що певні характеристики давньослов’янського тексту і його грецького оригінала, Септуагінти, поплутані. Текстологічні проблеми детально обговорювалися у вступах до попередніх едицій частин Восьмикнижжя, тому повторювані моменти намагатимемося скоротити. Вступ включає стандартні пункти: взаємини різних типів біблійних перекладів (передусім четієго та службового/паримійного), характеристики редакцій та груп рукописів Восьмикнижжя, співвідношення з грецьким оригіналом, короткий опис списків.
Попереднє видання Книги Буття, підготовлене Олександром Михайловим на матеріалі 25 давньослов’янських рукописів, вийшло чотирма випусками у 1900-1908 pp. Це надзвичайно якісна робота, єдиною вадою якої є слабкість довідкового апарату - відсутність покажчика слів, порівняння з грецьким текстом у складних вузлах різночитань, а також колації з нечетіїми джерелами для тих списків, які мають інорідні включення у четій текст. Крім того, ця публікація з’явилася більш як століття тому і потребує оновлення. У нашому виданні залучено декілька нових свідків тексту-представників ранніх версій, котрі дозволяють суттєво уточнити картину текстуальних взаємин. Проводилося послідовне звірення давньослов’янського тексту з грецьким, за критичним Геттингенським виданням Септуаґінти. Водночас систематично фіксувалися запозичення в четіїх збірках із нечетієї (службової або інакше паримійної) версії, для чого залучені обидва типи Паримійника, древній та пізній, що убезпечило від переплутання різних типів біблійних перекладів. Сергій Ніколаєв уклав покажчики загальних та особових імен до основного рукопису. Вдалося також уточнити текстуальні співвідношення головних гілок традиції - редакцій та груп. Колацію списків здійснено на матеріалі 18 біблійних збірників, найраніший з яких - кінця XIV або початку XV ст., а більшість походить з XV-XVI ст. (див. коротку інформацію про використані рукописи). З них багато вже представлено в О. Михайлова, додано нові, але низка списків, на жаль, залишилася нам недоступними. Матеріал деяких із тих, що їх не було змоги проаналізувати, використаний у цьому виданні за різночитаннями О. Михайлова7. Для виявлення службових вставок, поряд з опублікованим текстом Паримійника, залучено три рукописи; як додаткове джерело використовувалася Повна Хронографічна палея (систематично за одним рукописом, у складних вузлах читань проглядалися й інші два).
Переклад біблійних книг був одним з найважливіших завдань для середньовічних книжників з більшої частини слов’янських земель, де існувала традиція проводити богослужіння церковнослов’янською. Розрізняють три типи перекладних текстів: 1) службові, найкраще знані середньовічними авторами (в нашому випадку це паримійний переклад, тобто, читання (перикопи) Паримійника - збірника фрагментів зі Старого Заповіту, обраних для церковних служб); 2) повний, чи четій, переклад, призначений для домашнього чи монастирського читання (найважливіший для нас, оскільки саме його репрезентують збірники Восьмикнижжя, П’ятикнижжя та хронографи, першою складовою яких є Буття); 3) тлумачні чи інтерпретовані переклади8. Толкова версія на четіє Буття не вплинула, тоді як включення з Паримійника вже в давнину, до XIII ст., потрапляли у збірки П’ятикнижжя та Восьмикнижжя, іноді витісняючи четій текст з певних віршів чи навіть цілих глав у більшості списків.
Книга Буття - Давньослов’янський четій текст за списками XIV-XVI століть
Вступ, упорядкування тексту Тетяни Л. Вілкул. - Покажчики слів Сергія Л. Ніколаєва. - Львів: Український католицький університет, 2020. - 640 с. - (Серія «Київське християнство», т. 22).
ISBN 978-617-7637-21-8
Книга Буття - Давньослов’янський четій текст за списками XIV-XVI століть – Зміст
I. Вступ. Четія Книга Буття та її текстуальна традиція. Редакції тексту, порівняння з грецьким оригіналом, інформація про використані рукописи (Тетяна Вілкул)
Поділ давньослов’янської Книги Буття на редакції тексту
Руська редакція
Групи списків Руської редакції. Рання група (RU-Е)
Основний рукопис, Троїцький №44
Рукопис Доброхотова №13
Пізня група Руської редакції (RU-L)
Група Руської редакції з глосами та виправленнями за єврейським текстом
Групи списків Хронографічної редакції (Chr)
Тр. 1
Група списків Іудейського хронографа
Південнослов’янська редакція (SO)
Сербська група
Болгарська група
Включення з Паримійника
Порівняння давньо слов'янського перекладу з грецьким оригіналом
Додаткові джерела
Принципи публікації тексту
Коротка інформація про використані рукописи
Хронографічна редакція
Руська редакція, рання група RU-E
Руська редакція, пізня група RU-L
Руська редакція з глосами та виправленнямиза єврейським текстом
Південнослов’янська редакція
Додаткові джерела
Перелік скорочень
II. Текст Книги Буття за основним рукописом «П’ятикнижжя Мойсееве з доповненнями», ОР РГБ, ф. 304.1, Троїцьке зібр. №44, XV ст., з різночитаннями за іншими списками (відтворення та впорядкування Тетяни Вілкул)
III. Покажчики слів до четієї Книги Буття за основним рукописом із передмовою (Сергій Ніколаєв)
Index nominum appellativorum
Index nominum propriorum
IV. Додатки
Паримійні перикопи
Перелік рукописів Септуаґінти та групи списків
Переклади
Категории:
Благодарю сайт за публикацию:
