Якби на це не глядіти, однак не дасться заперечити болючий факт відходу вірних з нашого обряду, а тим самим – і з нашої нації. Про цей стан, що прибирає після війни щораз ширші розміри, ми, на жаль, лише півголосом говоримо та радо знаходимо для нього всякі стереотипові пояснення: нашого теперішнього політичного положення, несвідомости мас, опортунізму одиниць і т. д. Однак ніколи не виставляємо його з повною щирістю і одвертістю на денне світло суспільної критики й застанови, а ще менше беремо його під мікроскоп психологічного аналізу. Словом, не маємо настільки громадянської відваги, щоби сказати собі правду в очі, – хоч і як гірку, та відважитись на операцію, – хоч і як болючу.
Тимчасом ця дезерція, – байдуже, чи то тільки на латинський обряд, чи навіть на православ’я або й штунду, – є багато більше катастрофічною, як це загально уважають. Тому то ці обставини змушують мене висловити свій погляд, хоч би тільки для того, щоби розбудити приспану сторожкість.
Хто буде уважно читати цю книжку, може, стріне кличі, з якими не погодиться, але ж бо і яке людське діло може бути досконале.
Однак я є певний того, що багато після її прочитання перестануть легковажити так грізний стан нашої церкви, обряду й нації, та з-поза гречки, корів та копиць сіна кинуть оком на щораз то темніший овид нашого церковного й народного життя, і – застановляться!
Можливо, що після прочитання хтось буде мати враження, що хилюся до златинщення обряду, впровадження всяких латинських практик.
Тому заявляю, що стою за якнайдальше йдучою оригінальністю нашого обряду й за якнайбільшим задержанням його характеристичних ознак. З другої сторони, однак, я є рівно ж за такі нові впровадження, – без огляду на це, чи їх вже нині практикують у латинському обряді, чи ні, – які є корисні для душ наших вірних; а за переосмислення навіть найоригінальніших ознак нашого обряду, коли вони застаріли або є для вірних перепоною в поступі їх духовного життя.
Крім того вважаю, що навіть і те, що ми були би примушені конечністю взяти з латинського обряду, мусить перейти до нашого не живцем, а змінене, й так пристосоване до цілости, щоб в ніякий спосіб не разило.
Омелян Ковч - Чому наші від нас утікають?
Вид. 2-ге, випр. – Львів : Свічадо, 2020. – 128 с.
ISBN 978-966-938-293-1
Омелян Ковч - Чому наші від нас утікають? – Зміст
Вступ
ТРИ ЗАМІТКИ
ПЕРША ЧАСТИНА. ОБРЯД
- I. МОВА
- II. АЗБУКА
- III. СПІВ
- IV. БОГОСЛУЖЕННЯ
- V. ЦЕРЕМОНІЇ
- VI. УТВАР
- VII. ВІДПУСТИ
ДРУГА ЧАСТИНА. ДУХОВЕНСТВО
- I. ВИХОВАННЯ
- II. ЖОНАТИЙ СТАН ДУХОВЕНСТВА
- III. ДЖЕРЕЛА ДОХОДІВ
- IV. ІНШІ ПРИЧИНИ, ЩО ПІДРИВАЮТЬ ПОВАГУ ДУХОВЕНСТВА
- V. УЧАСТЬ ДУХОВЕНСТВА В НАРОДНІЙ РОБОТІ
- VI. ЦЕРКОВНІ БРАТСТВА
- VII. СПОВІДАЛЬНИЦЯ І ПРОПОВІДАЛЬНИЦЯ
Категории:
Благодарю сайт за публикацию: