Господь створив людину на свій образ і подобу, покликавши її до спілкування з собою. Найкращим виявом такого спілкування є християнська молитва. Псалмоспівець Давид закликає: «Воздайте Господеві, сини Божі, воздайте Господеві славу й силу! Воздайте Господеві славу імени його, вклоніться Господеві в святих шатах» (Пс. 29, 1-2).
Покликання кожного християнина — служити Богові як діти Божі, віддавати Йому належну похвалу через церковні служіння Богові, які складаються з читання і співу молитов, читання Слова Божого (Святого Письма) та священнодій (чинів чи обрядів).
Християнське богослужіння є не лише служінням людей Богові, але й Бога — людям. Ісус Христос є головним священиком (первосвящеником) у богослужінні. Він Сам приносить жертву і водночас Сам є жертвою. Це своє служіння Він звершує через священнослужителів: єпископів, пресвітерів і дияконів.
Він «є Той, хто приносить і Кого приносять і хто приймає і кого роздають» (Молитва з Літургії Йоана Золотоустого під час «Херувимської пісні»).
Він, прийшовши і сповнивши ввесь промисел щодо нас, в ночі, в яку Його видано, а радше Він сам себе видав за життя світу, прийняв хліб у святі Свої, і пречисті, і непорочні руки, благодарив і благословив, освятив, переломив, дав святим своїм ученикам і апостолам, кажучи: Прийміть, їжте, це є Тіло Моє, що за вас ламається на відпущення гріхів. Так само й чашу по вечері, кажучи: Пийте з неї всі, це є Кров Моя Нового Завіту, що за вас і за багатьох проливається на відпущення гріхів (Молитва з Літургії Йоана Золотоустого).
Видиме або земне богослужіння є нерозривно пов’язане з невидимим (небесним) богослужінням. Через такий зв’язок церковна спільнота стає єдиною Божою родиною, і саме тому церковна, літургійна, богослужбова молитва є найвищою і найкращою з тих, у яких людина бере участь.
Звершуване Церквою богослужіння через обряд діє і на тілесні чуття людини: ми бачимо храм та ікони, чуємо молитовний спів, вдихаємо запах ладану, відчуваємо смак «благого Господа», торкаємося устами ікон і Євангелія. Усі органи чуття нашого тіла беруть участь у богопочитанні, аби людина всеціло, духом, душею і тілом, приносила Богові «словесну службу (Катехизм УГКЦ «Христос — наша Пасха», 536).
Богослужіння є видимим знаком Церкви, яка, своєю чергою, є іконою невидимої спільноти Пресвятої Тройці — Отця і Сина, і Святого Духа.
Служба Богові як зовнішня пошана Господу — це сукупність молитов та священних дійств, через які виражається почуття благоговіння та молитовний настрій. Наша молитва Богові може бути спільною або особистою.
Пояснення храму і Божественної Літургії - Катехуменат і катехиза дорослих в УГКЦ
Львів : Свічадо, 201 6. — 68 с.
ISBN 978-966-395-991-7
Пояснення храму і Божественної Літургії – Зміст
Передмова
Вступ
Храм
- Поняття храму у Старому й Новому Завіті
- Християнський храм
- Ікони та розписи у храмі
- Богослужбові ризи
- Кольори літургійних риз
Божественна Літургія — джерело духовного життя
- Божественна Літургія у Старому й Новому Завіті
- Євхаристія у ранній Церкві
- Вхідні молитви та облачення
- Проскомидія
-
Літургія Слова
- «Благословенне Царство...»
- Малий вхід
-
« Літургія Жертви
- Анафора
Перебування в храмі
- Одяг, у якому ходимо до храму
- Збираючись до храму
- Поклони та знак хреста
- Вхід до храму
- Поведінка під час богослужінь
- Діти у храмі
- Богослужіння, які звершуються в храмі
- Поминання живих і померлих (подавання імен для молитви). Панахида, парастас, сорокоуст
- Освячена вода. Велике, мале, скорочене освячення води
- Свічки (офірки)
- Література
Категории:
Благодарю сайт за публикацию:
