Джеймс Мартін – Молитва – Посібник для кожного

Молитися може кожен.

Іншими словами: якщо я можу вчитися молитися, то можете і ви. Якщо ви ніколи не молилися раніше, або маєте труднощі з молитвою, або ж думаєте, що молитесь якось неправильно, тоді вам буде важко повірити в те, що я кажу. Звучить надто оптимістично, щоби бути правдою. Однак це правда, хоч мені і знадобилося чимало часу, щоб усвідомити цей факт: молитва є доступною для кожного.

До тридцяти років я молився нечасто. Моя молитва була вкрай примітивною: я просто просив Бога про допомогу. «Допоможи мені скласти тест на відмінно. Допоможи мені вибити хоум-ран у Малій лізі. Нехай мені дадуть підвищення».

Звісно ж, немає нічого поганого в тому, щоби просити Бога про допомогу. Це цілком по-людськи і природно. Однак я не знав, що молитва може бути ще якоюсь, поки в двадцять сім років не приєднався до католицького ордену єзуїтів. Вступивши в новіціат, я вчився молитися по-новому. Те, що я відкрив, мене вразило – насправді є так багато способів молитися, так багато практик, так багато можливостей.

Водночас мене заохотили мислити про молитву по-новому: формувати уявлення про молитву як про особисті стосунки з Богом; відчувати, що відбувається, коли ти молишся; розуміти, що не існує якогось єдиного правильного способу молитися; знати, що молитва є тим, що змінюється впродовж усього твого життя; бачити, як молитва здатна змінити твоє життя. Отже, я не лише вчився молитися, я вчився розуміти молитву.

Це був шок. Так, наче вам хтось сказав: «Ти знаєш, що окрім знайомих тобі трьох вимірів, існує ще один?». До речі, це не погана аналогія. Молитва – це немовби здатність бачити ще один вимір життя.

Моя перша реакція була: «Чому я не знав про це раніше?». А потім: «Чому так мало людей про це знає?».

Відповідь на перше запитання була очевидною. Я ріс не в дуже релігійній сім’ї, тож мав обмаль практики благочестя. Не відвідуючи релігійні школи – католицькі чи якісь інші, – я рідко стикався з молитвою в школі. По неділях моя сім’я ходила до церкви і я протягом кількох років відвідував недільну школу, але ми не часто говорили про Бога вдома. На великі свята ми молилися при трапезі, однак у звичайні дні молилися рідше, принаймні разом.