Хвильку - на цій квітці, хвильку - на тій... тут понюхати, там полизати... А як стане нудно, то полечу далі. І знаю, що я вільний, бо ніхто мене ні до чого не змушує, ніхто мені не каже сидіти там, де я вже не хочу бути. Але чи можна вести мову про свободу, коли треба, стиснувши зуби, виконувати якісь обов’язки вимушено, майже всупереч собі? Хіба людина, яка цінує власну свободу, може сказати: «Присягаюся бути вірним аж до смерти»? Метелик літає, як йому хочеться, доти... доки живе сам, але тільки-но зустріне свою пару, одразу починає узгоджувати з нею спільні маршрути польотів, час перебування на квітці тощо. Якщо я живу зовсім сама, то можу планувати свій день, ні в кого ні про що не запитуючи... Однак досвід багатьох самітників учить, що ця абсолютна свобода, замість того, щоб звільнити людину, стає для неї нестерпним тягарем, породжує в серці відчуття порожнечі. Маю час для себе й лише для себе, безплідний час, нікому не потрібний. Але якщо зустріну братню душу, буду змушений обмежити свою свободу, тобто більше не матиму змоги вільно розпоряджатися власним часом: не зможу спати до полудня, бо о 8:00 їдемо в гори; не зможу ввечері піти в кіно, бо пообіцяв їй, що допоможу вибрати килим. І так поступово інша людина входить у моє життя, ми стаємо взаємно відповідальними, почуваємося зобов’язаними допомагати одне одному в разі потреби, навіть якщо ця допомога вимагатиме додаткових годин того цінного часу, який досі був моєю приватною власністю. А якщо бачу, що та інша людина є для мене «тією єдиною», отою омріяною другою половинкою, тоді вона має право знати, що може завжди розраховувати на мене. Моя свобода проявляється саме в тому, що радісно й беззастережно віддаю себе їй у дар: бери мій час, мої сили, мене самого... я аж такий вільний, що не боюся кинути все на одну шальку, бо не поневолений хворобливим страхом за себе й власну свободу.
Пєкаж Данута - Дорогоцінний тягар свободи
пер. з пол. Т. Різуна. - Львів : Свічадо, 2015. - 144 с.
ISBN 978-966-395-853-8
Пєкаж Данута - Дорогоцінний тягар свободи - Зміст
- У мене є лиш ця хвилина
- У неволі в годинника
- За які гріхи я - вільний?
- Свобода метелика
- Найважча чеснота
- Одинадцята заповідь: «Не нарікай!»
- Мовний макіяж
- Прощавай, ангелятку!
- Дозволено тим, кому виповнилося 99 років
- Кіт у прегарному мішку
- А мені що до того?!
- Знечулення мислення
- Пам’ятати? Але для чого?
- «Ви - сіль землі...»
- Мій промінь сонця
- Християнин серед «порядних людей»
- Люди з променистими обличчями
- Коли не вдається бути ангелом
- Закон розвитку
- Ніхто не є самотнім подорожнім
- Дружба тільки для зрілих
- Коли молитеся...
- «Чекаю на культурних співрозмовників» - Бог
- Молитва в ритмі дня
- «Боже мій, кличу... не відповідаєш» (Пс. 22, 3)
- Молитва папуги
- Вірую в єдину, святу, соборну и апостольську Церкву
- Ах, ця Церква!
- Одне тіло чи два боки барикади? (1 Кр. 12)
- Про гроші в Церкві, або Духовно-матеріяльна драма у двох частинах
- Катехиза в рожевих окулярах (?)
- Біблія існує для людей
- Чи Біблія - це підручник терпимости?
- Заповіт... А де спадок?
- Від «дитячого садочка» до... Гори Блаженств
- Коли в Бога людське серце
- Псалом 2: пророцтво для царя... і для мене
- Коли слабка людина постає перед Трисвятим (Іс. 6,1-13)
- Бог, який слухається людини
- Світ як завдання (з множення) (маленький вступ до Мт. 25, 14-30 і не тільки...)
- Небо: тільки для тих, кому ще не виповнилося 10 років
- Притча про нечесного управителя (Лк. 16,1-13) - біблійне заохочення до злодійства та корупції?! 1
- Син Божий на весіллі (Йо. 2, 1-11)
- За лаштунками суду (Йо. 8, 1-11)
- Приневолений Юда?
- Зразкова проповідь рибалки з Галилеї (Ді. 2,14—41)
- Коли сам Бог відчиняє двері (Ді. 10)
- Апостол Павло - ворог подружжя? (Пор.: 1 Кр. 7)
- Не бійся Апокаліпсиса!
Категории:
Благодарю сайт за публикацию:
