Мензис - П’ятидесятниця - Це наша історія

Декілька місяців тому один хороший знайомий запитав мене: «Чому п’ятидесятники так багато говорять про хрещення Святим Духом?» Він хотів знати, що спонукало п'ятидесятників робити наголос на цьому специфічному духовному досвіді. Моя відповідь його здивувала. Я просто запропонував йому прочитати 2-й розділ Книги Дії апостолів. Хоча для когось це може бути несподіванкою, тим не менш досвід і практичне служіння п’ятидесятників спрямовуються і формуються перш за все Біблією, зокрема оповіддю Дій. Неможливо зрозуміти п’ятидесятників, не збагнувши цього основоположного та принципового факту.

На жаль, багато хто сьогодні не бажає визнавати цього. Багато науковців взагалі глузливо сприймають думку, що ми здатні бодай з наближеною точністю визначити, хто такі п’ятидесятники. Саме уявлення про те, що п’ятидесятникам можна дати богословське визначення, насправді часто висміюється. Чому так? Якщо ми маємо відносно ясне розуміння того, що означає бути пресвітеріанином, лютеранином або методистом, і всі ці визначення або характеристики зосереджені на богословських твердженнях, то чому має бути настільки важко визначити, що означає бути п’ятидесятником?

Насправді це не так важко. Згідно загальноприйнятої думки витоки сучасного п’ятидесятницького руху можна побачити в подіях, що відбулися 1 січня 1901 року в невеличкій біблійній школі в місті Топіка, Канзас. Там було встановлено чіткий зв’язок між досвідом хрещення Святим Духом і говорінням мовами. Цей досвід був усвідомлений у світлі опису чудесного сходження Духа в день П’ятидесятниці, яке в 2-му розділі Дій зображується як надання віруючим особливих можливостей для звершення Божої місії. Так було окреслено точку зору згідно якої описане в Діях має служити зразком для сучасного християнського досвіду хрещення Святим Духом (Дії 2:4). Цей досвід відбувається після навернення маючи на меті забезпечення силою для виконання Божого доручення, а говоріння мовами ознаменовує цей досвід. Цей богословський погляд був сприйнятий Вільямом Сеймуром, ревним темношкірим проповідником, який приніс п’ятидесятницьку вістку в невелику тимчасову місію в Південній Каліфорнії. Відродження на Азуза-стріт (1906-1909 рр.), яке очолював Сеймур, посіяло насіння руху, який поступово переріс у те, що один учений назвав «найуспішнішим соціальним рухом минулого століття». В результаті цього відродження п’ятидесятницьке вчення про те, що християнам і сьогодні доступна сила, яка надихала апостольську церкву, поширилася по всьому світу.

Звичайно, існували й інші рухи відродження, пов’язані з діяльністю Духа, які виникали в різних частинах світу незадовго до пробудження на Азуза-стріт або вже після нього. Деякі з цих рухів супроводжувались такими проявами, як говоріння мовами. Однак жоден інший рух відродження не породив такого ясного вчення, як пробудження на Азуза-стріт. Жоден із цих інших рухів не вказав на говоріння мовами як на біблійну ознаку хрещення Святим Духом (Дії 2:4). Це був важливий символ, ключова складова того зрозумілого послання, яке розповсюджувалося по всьому світу. У наступних розділах ми дослідимо важливість цього зв’язку між говорінням мовами та хрещенням Духом. Наразі ж достатньо зазначити, що в цьому сенсі пробудження на Азуза-стріт було унікальним явищем і тому мало незвичайний вплив. Події, які відбулися в невеличкій біблійній школі міста Топіка, штат Канзас, і які переросли в пробудження на Азуза-стріт, уособлюють початок послідовної історії народження та подальшого розвитку п’ятидесятництва. Таким чином, більшість учених справедливо вважають пробудження на Азуза-стріт головним каталізатором сучасного п’ятидесятницького руху.

Якщо питання щодо походження та основних положень віровчення п’ятидесятницького руху є відносно зрозумілим, то чому вченим так важко визначити, що означає бути п’ятидесятником? Я вважаю, що існують прагматичні та ідеологічні причини небажання академічної спільноти давати п’ятидесятникам точне визначення з богословської точки зору.