Моріак - Ісусове життя

Щойно книга побачила світ, як авторові хочеться переробити її, особливо коли вона торкається тієї єдиної найголовнішої теми, при викладі якої гріх схибити.

 

Запізно! Тисячі людей читають і вже протестують: докори лунають звідусіль. Автор обурюється:

 

«Може й справді Ісус виказував до матері більше ніжності, ніж я засвідчив. Зрештою при відтворенні його зовнішності хіба мені дозволили дослідити Туринську Плащаницю? Чи дозволили у тому згортку віднайти зовнішність людини, психологічний портрет якої я звабився намалювати: й негарного та змореного трудівника, й звичайного мешканця Ґалілеї, яких багато, й, нарешті, такого, яким його побачив Рембрандт? Того чоловіка, якого побили канчуками й розіп’яли, чоловіка, чиє прохромлене серце, що його відбиток відкрили дослідження Туринської святині, було дуже великим, а подоба певного дня постане серед хмар небесних у величі та славі... Чому в Марії Магдалини мали бути інші риси?» 

 

З цієї та з багатьох інших причин я вніс окремі виправлення, звісно, наскільки це було можливо, щоб не переписувати мого творіння цілком.

Пер. з фр. - К.: ДУХ І ЛІТЕРА. 2008. - 240 с.

ISBN : 2-02-000480-1 

 

Передмова до нового видання

Передмова до першого видання 

1. Ніч у Назареті. Старець Симеон

2. Дитина в оточенні учителів. Юний Ісус

3. Кінець таємного життя

4. Хрещення Ісуса. Перший заклик

5. Кана. Остаточний заклик

6. Міняйла, вигнані з храму. Никодим

7. Самарянка

8. Відпускаються тобі гріхи твої. Покликання Матея

9. Юда

10. Нагірна проповідь. Сотник

11. Йоанові учні. Обід у Симона

12. Одержимість Марії Магдалини. Притчі. Приборкана буря. В землі Гадаринській. Яірова донька і край одягу

13. Ірод наказує скарати Йоана на горло

14. Зцілення розслабленого біля Овечого джерела. Примноження хлібів. Ісус іде по воді. Хліб життя

15. Дорогою до Кесарії Филипської. Преображення

16. До Єрусалиму. Прокляті міста. В Єрусалимі

17. Блудна жінка. Рівний з Отцем

18. Сліпий від народження. Добрий пастир... 

19. Добрий самарянин. Витанія. Отче наш. Хула на Духа. Він заспокоює Своїх. Нетерпіння і туга. Коротке перебування в Єрусалимі

20. Христос оплакує Єрусалим. Любов до грішників. Блудний син. Мамона. Десятеро прокажених. Внутрішнє царство. Повернення Ісуса

21. Шлюб. Багатий юнак. Робітники останньої години

22. Воскресіння Лазаря. Вирок. Прохання Зеведеєвих синів. Вступ до Єрихону. Уздоровлення Вартимея. Закхей

23. Обід у Симона. Вербна неділя. Святий понеділок. Якщо зерно не вмре...Вівторок і середа. Виноградарі-убивці. Віддай кесареві

24. Обол удови. Пророкування загибелі храму і кінця світу

25. Чистий четвер. Запах однієї душі. Євхаристія. Молитва

26. У Гетсиманськім саду. Відступництво Кифи. Відчай Юди. Пилат. Ісус в Ірода. Варавва. Побиття канчуками. Ессе homo. Хресний шлях. Розп’яття. Смерть.Поховання

27. Воскресіння

 

Галина Чернієнко. Від перекладача

 

 

Він поспішає до Юдеї, йде в цю область Йорданії, де біля Витанії на нього чекають його перші друзі, та це не та Витанія, де за годину до темряви його чекатимуть його останні друзі. Він подорожує сам чи у супроводі інших мешканців Назарета, чи з тими, яких привабило хрещення Хрестителя? Він серцем знав учнів Хрестителя, що з Витсаїди прийшли до Витанії, і яких він звабить у Предтечі, тільки-но вони його побачать, серед них - найулюбленіший, син Зеведеїв... 

 

Але спочатку Йоан Хреститель самотній, Ісус підходить до нього: він іще не знає Його. Тільки пізніше вигукне: «Ось Агнець Божий, що візьме на себе гріхи світу». Ісус мусить пройти обряд хрещення, як кожний побожний ізраїльтянин, ніби мав змити з себе бруд. Треба, щоб Син людський зробив перший крок, щоб зринув на поверхню людську, в якій ховався більше тридцяти років глибше, ніж насінина в ґрунті, глибше, ніж він міститься зараз у Євхаристії. Він не сходить на гору і не волає: «Я Христос, Син Божий», - а знімає з себе одяг, заходить у воду, незважаючи на протест Йоана, навіть гримнувши на нього. Тоді Дух накриває його тими крильми, тінь яких тридцять літ тому затрепетала над Пріснодівою, щоб вона зачала. Йоан Хреститель чує голос (інші, можливо, теж): «Ти - мій Син любий...». Син людський відходить у пустелю, де глумиться сатана і спокушає цього грізного незнайомця.