Оргазм і Захід - Історія задоволення від XVI століття до наших днів

Телемське абатство існує. Як і Рабле, я залюбки пірнув би в тамтешнє життя, де можна спілкуватися з обраними та займатися чим завгодно, де діє лише одне правило—постійно жити саме там. В Institute for Advanced Study в Прінстоні я віднайшов душевний спокій, дружнє тепло, витончений смак ментальних утіх. А іноді навіть смак тілесної насолоди — коли в ресторані до соусу не клали забагато часнику чи коли я не надто відверто виявляв схильність до екстазів штучного раю.

Зрозуміти силу особистого самоконтролю під тиском соціальних обов’язків можуть не всі—це доступно лише після того, як люди з келихами води в руках витріщать свої тридцять дев’ять пар очей на ваш келих вина. У таких ситуаціях непогано виглядати, як усі—це принесе якщо не радість, то бодай полегшення.

У раю для науковців величезні бібліотеки відкриті і вдень, і вночі, і в неділю—тут робота перетворюється на етику, мистецтво життя, ознаку вищого призначення спадкоємців духу протестантства. Зустріч із цим всесвітом бентежить європейського гедоніста та підвищує його працездатність. Дивно відчувати посилення смаку простих задоволень, коли всі інші недоступні. Саме ця недоступність навчила мене правдиво цінувати смак шампанського, фуаґра, смердючого сиру. Так само я краще зрозумів, що «старенька Європа» дуже відрізняється від цієї країни, яка виросла на її текстах,—тут досі тримаються за бачення життя крізь призму мужності та змагання, тут набагато менше значення має задоволення тут-і-тепер. У цих двох культур, вочевидь, дуже відрізняються способи отримання задоволення—ми це побачимо у висновках. Без сумніву, саме довге занурення в Америку допомогло краще усвідомити стан речей. Я пам’ятаю зауваження одного філософа після моєї доповіді перед кураторами про дослідження теми тілесних утіх. Наступного дня за столом він лукаво сказав: "Я тут уже тридцять років".

Робер Мюшамбле - Оргазм і Захід. Історія задоволення від XVI століття до наших днів

Київ: Темпора, 2011 г. - 444 с.

ISBN 978-966-8201-81-3

Робер Мюшамбле - Оргазм і Захід. Історія задоволення від XVI століття до наших днів - Зміст

Рік задоволення

Вступ

Частина 1. Оргазм і Захід

1. Пізнання плоті

Народження індивіда

Відродження чи капіталізм?
Індивід і порушення
Оболонки Я
Над Суб’єктом

Все —секс?

Парадигми Фуко
Секс на один-два-три у темпі вальсу
Родина та плоть
На сторону молодих невдоволених чоловіків
«Третій рід»
Нова сексуальна модель

Завоювання жіночого задоволення

Еротична революція «sixties»
Шукати жінку
Фонтан задоволень

Частина 2. Тавро. Задоволення від болю (XVI таXVII століття)

2. Чоловіче, жіноче: людина та її тіло

Представити й висловити власне Я

Підрамник для індивіда
Тендітне Я

Жіноча доля

Слабкі жінки
Жіночі ролі
Бунтарки

Про мінливість тіла

3. Плотські задоволення, непрощенні гріхи

Заборонені пристрасті

Утіхи сексу

Селянський еротизм у графстві Сомерсет
Грайлива культура Франції
«Школа дівчат» — перлина вільнодумства

Задоволення та гріх

Становлення гомосексуальності
Утиски
Вогнище порнографа
Задоволення та розрив установленого порядку

Частина 3. Круговерть. Порок і чеснота (1700-1960)

4. Еротизм Просвітництва

Порнографічні потоки

Література непокори
Торгівля щастям
Книжки, від яких Просвітники німіють

Міра сексу

Задоволення: не зловживати
Оргазм і шлюб
Чоловічий подвійний стандарт
Нема вагіни—нема задоволення
Ату онанізм, ату!

Мистецтво Я

Повії, п ’яниці, зіпсуті підмайстри
Дияволізовані біографії
Задоволення уяви

5. Під серпанком вікторіанства (1800-1960)

Контроль над сексом

Соціальні ролі
Нова релігія медицини
Про голизну та волосся

Сексуальність: серйозна іноді смертельна хвороба

Тривожне століття
Марнування сімені—гарантія смерті: страх мастурбації
Задоволення за гроші та пропащі жінки

У Задзеркаллі

Вальтер-вікторіанець
Пекло сексу: благоденство порнографії
Звичка до «порушення»
Пролетарське задоволення
Тілесні припливи та відпливи

Частина 4. Революції? Спадок «sixties»

6. Єра задоволення (від i960 до наших днів)

Сексуальна бомба: доповідь Кінсі

Походження «війни культур»
Гомосексуальність і мастурбація
Прихована еротична культура
Безсмертя подвійного стандарту сексуальності

Відкриття жіночого оргазму

Жіноча чуттєвість
Контрацептивна революція
Позитивні вібрації

Уперед—до нового сексуального пакту?

Зміни поведінки закоханих
Право на оргазм
«Сау» весілля
Еротична рівність і одночасний оргазм
Сексуальна революція сьогодні

Висновки

Нарцистичне суспільство
Цінності гедоніста
Нарцисизм і культура

Примітки

Вибрана бібліографія

Робер Мюшамбле - Оргазм і Захід. Історія задоволення від XVI століття до наших днів – Вступ

Ідея насолоди пронизує все розмаїття реальності. Палітра людського щастя дуже багата—тут і чуттєва насолода, й естетичні радості, й блаженство духовного життя, і гастрономічні смаколики та сп’яніння. У Стародавньому Китаї доби правління династії Хань освічені люди дуже точно визначали поняття «насолода» та співвідносили його або з дією (отримувати чи шукати задоволення), або зі станом (як-от ейфорія), або з емоцією, або з потребою. Вони визначали три можливі форми задоволення. Перша—миттєве задоволення бажань, друга—насолода від володіння речами чи істотами (палаци та сади, чистокровні коні, привабливі жінки, розкішний одяг, смачна їжа, вишукані вина...), третя—задоволення від філософських роздумів про пережиті радості. Тобто можна було уникнути однієї з форм задля довшого та інтенсивнішого екстазу наприкінці. Великі вчителі радили імператорам вести справжню політику насолоди, аби надати оргіям енергії, тривалості, розмаїття, аби змусити шукати таких форм задоволення, які не розбещували б, а посилювати державу, родину та людину. На їхню думку, чесноти та аскеза вінчали конфуціанський шлях людини до того, що на Заході називали щастям.

За двома зайцями поженешся, жодного не впіймаєш! Моя праця ніколи не охопила б аж такої розлогої теми. І я вирішив обмежитися маловивченою, попри спробу Мішеля Фуко 1976 року, темоюсексуальності. Я не згоден з Фуко, бо вважаю, що з середини XVI століття у самому серці нашої цивілізації панувало свідоме пригнічення плотських апетитів — воно направду поступилося своїм місцем лише у 1960-ті. Протягом усього цього періоду боротьба між індивідуальним лібідо та суспільними ідеалами стала причиною потужної сублімації під культурним прикриттям навперейми католицької чи протестантської релігії, просвітницького ідеалу утримання, медицини XIX століття, законів капіталістичного ринку. Цей примусово встановлений фундамент остаточно закріпився у XVII столітті, після чого простежується чергування періодів відносної розкутості та скутості. Цей процес я вважаю визначальною причиною загальної динаміки Європи—саме він виражав потребу відновити рівновагу свідомості. З одного боку, нагромадження невтамованих бажань у періоди фрустрації призводило до посилення потреби звільнення, що викликало розквіт вільнодумства. З другого боку, чимало людей з власної волі чи наперекір собі підкорилися тиранії суспільної моралі та розвинули модель поведінки, котра в буквальному сенсі штовхала б їх уперед і змушувала б таланти бурхливо виявлятись у різноманітних сферах діяльності—прозелітизм, війна, завоювання світу, мистецька чи інтелектуальна діяльність, міжнародна торгівля...

Серед класичних пояснень оригінальності європейського шляху більшість крутиться навколо бінарної опозиції духовність / економіка. Проте посилення обмеження християнством чи капіталізмом здається мені недостатнім—ці поняття не лише описують об’єктивну реальність, а й самі є культурним продуктом, що входить до дискурсу соціальних явищ, про які йдеться. Ось чому я пропоную ширшу інтерпретацію. Вона стосується людських взаємин загалом та ґрунтується на думці про сублімацію еротичнихпоривів як основу оригінальності нашого континенту від часів Відродження. Вона виходить за межі теологічних норм і законів влади, охоплює вибуховий дестабілізуючий потенціал сексуальності, адаптується до постійних змін. По-моєму, головним елементом конструювання західної сучасності є видимість приборкання сластолюбства—ця ланка дає змогу зрозуміти заплутані інтимні взаємини між духовним і матеріальним, тілом і душею, індивідом і рештою людей. Макс Вебер пов’язував народження і розвиток капіталізму з кальвіністською етикою, у такий спосіб він пояснював європейський геній релігійною соціологією. Розширюючи його бачення, я осмислюю залежність фундаментальних особливостей нашої колективної «фабрики» від посилення контролю та зміни вектора плотського бажання. Я бачу, як триває розвиток ось уже протягом близько 5 століть,— є спільна матриця, але це не лише проста мораль у стилі протестантизму. Я згоден із Норбертом Еліасом, який описував динаміку нашої культури як процес індивідуальної сублімації на службі у всесвітнього прогресу крізь призму «цивілізації моралі», але я хотів би доповнити його міркування, зокрема, його роздуми про еволюцію феномену встановлення соціальних зв’язків—я хотів би розкрити прихований механізм, який уможливив чуттєвість і водночас поклав край її вулканічному началу. Від часів Фройда цей підхід може здатися банальним. Щоправда, досі невідомо, яким чином суспільство—джерело невидимої влади—керує інтимними бажаннями, очищує їх і робить корисними для всіх. Ця тема поєднує історію сексуального задоволення, наукове та феноменологічне дослідження тіла, вивчення Суб’єкта від доби зневаги та, фактично, абсолютного табу XVI та XVII століть до нинішнього тріумфу нарцисизму.

У цій праці я вирішив обмежитися цілісним періодом від Ренесансу до наших днів, а такожпорівняти дві великі країни—Францію та Англію. Згідно зі стереотипом, ці країни відчутно різняться, це непримиренні супротивники—дві найбільші імперії аж до часів деколонізації, два потужні носії престижних традицій, які, проте, виявилися навдивовижу близькими в сприйнятті оргазму. Католицька та протестантська країни—їхній довгий паралельний шлях змушує мене приділити меншу увагу релігійному фактору у визначенні та встановленні самоконтролю над фізичними пристрастями, що призвів до формування «економії лібідо», яка стала трампліном для надзвичайного європейського ривка від часів Великих Відкриттів. Париж і Лондон—столиці-конкуренти, привілейовані лабораторії цього процесу. Сюди я додам США, спадкоємців гордого Альбіону, ображених на суперницю-Францію часів Лафаєта—це буде третім еталоном оцінювання старих подібностей і нових відмінностей з акцентом на гедоністичному Старому Світі.

Категории:

Благодарю сайт за публикацию: