На початку 1960-х я служив в одній церкві молодіжним пастором і куратором освітніх програм. Я тільки-но закінчив семінарію та не до кінця розумів, що і як маю робити. Уперше я опинився в кризовій ситуації, коли довідався, що мені доведеться більше працювати з молоддю і менше перейматися навчанням вірян. Втім, я пристосувався, мені навіть почало подобатися, і результати не змусили на себе довго чекати. Оскільки учнів старших класів і студентів, за яких я відповідав, було понад 300, про відпочинок годі було й мріяти.
Улітку ми завжди організовували виїзд старшокласників на природу і робили це, не перериваючи процес навчання. Так, одного літа разом із 25 молодими людьми ми вирушили на кілька днів в гори Хай-Сьєрра, що в Південній Каліфорнії. Там ми жили в наметах, рибалили, спілкувалися й навчалися.
Неподалік від табору була величезна скеля, більш ніж 1000 футів заввишки, прямовисний схил якої кидав виклик навіть найдосвідченішим альпіністам. Якось уранці двоє старшокласників (один із них мріяв служити у військово-морському флоті) вирішили самостійно на неї видертися. Вони залишили табір на світанку, коли всі ще спали, нікому не сказавши про свої плани, бо знали, що через брак досвіду й відсутність альпіністського спорядження ніхто не дозволить їм таку авантюру. Отож, таємно покинувши табір, вони подолали милі зо дві до підніжжя скелі, перейшли відкладення глинистого сланцю і продовжили шлях угору Як їм вдалося вилізти на скелю без необхідного спорядження - достеменно невідомо, але вони перебували на висоті в кілька сотень футів, коли Філ несподівано зірвався й упав униз. Його товаришу, який продовжував висіти, із жахом спостерігаючи за падінням друга, згодом удалося видертися нагору й покликати на допомогу. Буквально за кілька годин про трагедію стало відомо й нам. Спершу ми не могли оговтатися від шоку, адже не хотіли йняти віри почутому. «Це не може бути правдою», - переконували ми самі себе. Минуло ще кілька хвилин - і я побачив в’ючних коней, зі спини одного з яких звисало тіло бідолашного хлопця у великому пакеті на сміття. Я зачекав поки вони зникли з очей, а потім заходився шукати телефон, аби зв’язатися зі старшим пастором, який повинен був розповісти батькам про загибель сина.
Чи розумів я тоді, що мені робити? Не зовсім. Чи знав я, що мені казати? Ні. Чи був я готовий упоратися із ситуацією, що склалася. Точно ні. У мене не було жодної професійної підготовки. Гадаю, я був схожий на тих, кому довелося надавати першу допомогу жертвам теракту 11 вересня в Нью-Йорку після падіння веж-близнюків. Для мене то був перший досвід психологічної травми.
Д-р Норман Райт - Кризове консультування - Як діяти і що говорити у критичних ситуаціях
Перекл. з англ. О. Лавріненко; ред. Г. Кірієнко - К.: Паливода А. В., 2018.-400 с.
ISBN 978-966-437-529-7
Д-р Норман Райт - Кризове консультування – Зміст
Вступ
- Розділ І. БІБЛІЙНИЙ ПОГЛЯД НА КОНСУЛЬТУВАННЯ
- Розділ II. ЗАСТОСУВАННЯ БІБЛІЙНИХ ПРИНЦИПІВ (Частина 1)
- Розділ III. ЗАСТОСУВАННЯ БІБЛІЙНИХ ПРИНЦИПІВ (Частина 2)
- Розділ IV. ЯК ДОПОМОГТИ ІНШИМ ОГОВТАТИСЯ ВІД ВТРАТИ (Частина 1)
- Розділ V. ЯК ДОПОМОГТИ ІНШИМ ОГОВТАТИСЯ ВІД ВТРАТИ (Частина 2)
- Розділ VI. ЯК ДОПОМОГТИ ГОРЮВАЛЬНИКУ ОГОВТАТИСЯ ВІД ВТРАТИ
- Розділ VII. ЩО ТАКЕ КРИЗА?
- Розділ VIII. СТАДІЇ КРИЗИ
- Розділ IX. ПРОЦЕС КРИЗОВОГО ВТРУЧАННЯ
- Розділ X. КОЛИ ЧАС НЕ ЛІКУЄ ВСІ РАНИ
- Розділ XI. ЯК ДОПОМАГАТИ ЖЕРТВАМ ТРАВМ
- Розділ XII. КРИЗА СМЕРТІ
- Розділ XIII. СМЕРТІ НА ВАШОМУ ШЛЯХУ.
- Розділ XIV. КРИЗА САМОГУБСТВА
- Розділ XV. ДОПОМОГА ПОТЕНЦІЙНОМУ САМОГУБЦЕВІ ТА ЙОГО РІДНИМ
- Розділ XVI. СЛУЖІННЯ ДІТЯМ У ГОДИНУ ВТРАТИ, КРИЗИ ЧИ ТРАВМИ
- Розділ XVII. ДИТЯЧА КРИЗА
- Розділ XVIII. ПРИНЦИПИ ДОПОМОГИ ДІТЯМ У ГОРЮВАННІ
- Розділ XIX. ПІДЛІТКОВА КРИЗА
- Розділ XX. ЯК ДОПОМАГАТИ ПІДЛІТКАМ
Висновок
Прикінцеві виноски та пояснення
Рекомендовані ресурси
Категории:
Благодарю сайт за публикацию:
Комментарии
файлы сегодня перекачаны
Добрый день! Как можно
Добрий день, пишіть Адміну в