Ріцціотті - Життя Ісуса Христа

Ісус – це найбільший парадокс історії.

Появляється в малозначній провінції Римської Імперії, в народі, що його тодішні римляни називали “найтемнішим з усіх” (Тацит), і “шкідливим для всіх” (Квінтіліян) “огидне стадо рабів” (Тацит).

Із своєї країни він, під час свого життя, не виходить і ніколи не виявляє бажанням пізнати світ мудреців, мистців, політиків, завойовників, що тоді мали верх над усім. В своїй країні він переводить дев’ять частин свого життя незнаний в біднім селищі, знанім тільки із своєї незначності. Там не ходить до школи, не читає мудрі пергаменти, не має зав’язків із мудрецями свого народу. Він – звичайний робітник. Через тридцять років ніхто не знає, хто він, крім двох або трьох осіб, що мовчать так, як і він сам.

ДЖЮЗЕППЕ РІЦЦІОТТІ - ЖИТТЯ ІСУСА ХРИСТА. з критичним вступом

Праці Греко-Католицької Богословської Академії

Видання українського католицького університету ім. Св. Климента папи

РИМ 1970 г. – 710 с

ДЖЮЗЕППЕ РІЦЦІОТТІ - ЖИТТЯ ІСУСА ХРИСТА. з критичним вступом - ЗМІСТ

До Читачів

Передмова

ВСТУП

Батьківщина Ісуса Христа (§§1-5)
Ірод Великий (§§ 6-12)
Наступники Ірода: Архелай - Антипа - Филип (§§ 13-19)
Римські намісники: Понтій Пилат (§§ 20-27)
Садукеї, Фарисеї, Книжники та інші єврейські угрупування (§§ 28-45)
Храм і священство (§§ 46-56)
Синедріон (§§ 57-61)
Синагога (§§ 62-67)
Єврейські звичаї й вірування (§§ 68-86)

ДЖЕРЕЛА (§87)

Джерела нехристиянські (§87)
Офіційні єврейські джерела (§§ 87-89)
Йосиф Флавій (§§ 90, 91)
Римські та інші письменники (§§ 92, 93)
Християнські джерела
Документи поза Новим Завітом (§§ 94-101)
Новий Завіт поза Євангеліями (§§ 102-104)

ЄВАНГЕЛІЇ (§§ 105-113)

Матей (§§114-126)
Марко (§§ 127-134)
Лука (§§ 135-145)
Питання про Синоптиків (§§ 146-154)
Йоан (§§ 155-171)

ХРОНОЛОГІЯ ЖИТТЯ ІСУСА ХРИСТА (§ 172)

Народження Ісуса (§§ 173, 174)
Початок проповідування Йоана Христителя (§§ 175, 176)
Тривалість Ісусової діяльносте (§§ 177, 178)
Дата Ісусової смерті (§§ 179-162)
Перепис населення за правління Кирінія (§§ 183-188)
ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД ІСУСА (§§ 169-193)
РАЦІОНАЛІСТИЧНІ ПОЯСНЕННЯ ІСУСОВОГО ЖИТТЯ (§§ 194-224)
Заховане життя
- « Коли всесвіт був у мирі » (§ 225)
- Сповіщення Захарі! (§§ 226, 227)
- Сповіщення Марії (§§ 228-234)
- Народження Йоана Христителя (§§ 235-237)
- Иосиф, муж Марії (§§ 238, 239)
- Народження Ісуса (§§ 240-248)
- Очищення Марії (§§ 249-251)
- Волхви (§§ 252-255)
- Вбивство немовлят (§§ 256, 257)
- Перебування в Єгипті (§ 258)
- Назарет (§§ 259-264)
Від початку прилюдного життя до першої Пасхи
- Йоан Христитель і хрищення Ісуса (§§ 265-270)
- Пустиня й спокуси (§§ 271-276)
- Кінець Йоанової діяльности й початок Ісусової (§§ 277, 278)
- В Галилеї (§§ 279, 280)
- Весілля в Кані (§§ 281-285)
Від першої Пасхи до другої
- Торговці у храмі (§§ 286, 287)
- Никодим (§§ 288-290)
- Закінчення Йоанової діяльности (§§ 291, 292)
- Самарянка (§§ 293-297)
- Поворот до Галилеі й перша діяльність (§§ 298, 299)
- В Капернаумі та в інших місцях (§§ 300, 301)
- Вибір чотирьох учнів (§§ 302, 303)
- Інші чуда і перші перешкоди (§§ 304-309)
- Дванадцять апостолів (§§ 310-314)
- Нагірна проповідь (§§ 315-335)
- Сотник а Капернауму й вдова з Наїм (§§ 336, 337)
- Посли від Йоана Христителя (§§ 338-340)
- Неназвана грішниця (§§ 341, 342)
- Подрібна Ісусова діяльність (§§ 343-345)
- Втихомирення бурі й геразинський біснуватий (§§ 346-348)
- Дочка Яіра. Кровотечива жінка. Два сліпі (§§ 349-351)
- Апостоли вислані проповідувати (§§ 352-354)
- Смерть Йоана Христителя (§§ 355, 356)
- Ісус прогнаний з Назарету (§§ 357-359)
День притч
- Притча (§§ 360, 361)
- Ціль притч (§§ 362-364)
- Притчі про царство (§§ 365-371)
Від другої Пасхи до останнього свята Кучок
- Перше помноження хлібів (§§ 372-375)
- Ісус іде по воді. Промова про живий хліб (§§ 376-383)
- Недужий при Витесді (§§ 384-386)
- «Передання старших» (§§ 387, 388)
- Ісус у Фінікії й Десятимісті. Друге помноження хлібів (§§ 389-391)
- Знак з неба. Фарисейська закваска, Сліпий з Витсаїди (§§ 392-394)
- В Кесарії Филиповій (§§ 395-399)
- Месіянські спростування (§§ 400, 401)
- Переображення (§§ 402-404)
- Епілептик біснуватий (§ 405)
- Останні дні в Галилеї (§§ 406-412)
Від останнього свята Кучок до останнього свята Обновлення храму
- Хронологічне й географічне питання (§§ 413-415)
- Свято Кучок (§§ 416-423)
- Чужоложниця (§§ 424-427)
- Сліповроджений (§§ 428-431)
- Добрий пастир (§§ 432-434)
- Поширення Царства Божого в Юдеї (§§ 435-437)
- Добрий самарянин (§§ 438-440)
- Марта й Марія. « Отче наш ». Притчі про молитву (§§ 441-443)
- Оздоровлення біснуватого. Наклепи фарисеїв. Хто щасливіший від Ісусової матері. Знак Йони (§§ 444-446)
- Ісус на обіді в одного фарисея. Погрози й перестороги (§§ 447-449)
- Фінансові питання. Найбільше очікування (§§ 450-452)
- Знак протиріччя. Негайність зміни ментальности (§§ 453, 454)
- Скорчена жінка й хворий на водянку. Про покору (§§ 455-459)
Від останнього свята Обновлення аж до останньої подорожі по Юдеї
- На святі Обновлення (§§ 460, 461)
- Ісус по той бік Йордану (§§ 462, 463)
- Умови, щоб бути учнями Ісуса (§ 464)
- Заблукана вівця й загублена драхма (§ 465)
- Блудний син (§§ 466-469)
- Невірний управитель. Багач та Лазар (§§ 470-472)
Від останньої подорожі по Юдеї до тріюмфального входу в Єрусалим
- Десять прокажених. Випадковості в Царстві Божім (§§ 473-476)
- Несправедливий суддя. Фарисей та митар (§§ 477, 478)
- Подружні питання. Ісус та діти (§§ 479-483)
- Багатий юнак. Роздуми над багатством (§§ 484-487)
- Робітники у винограднику (§ 488)
- Воскресіння Лазаря (§§ 469-493)
- Ісус в Ефраїмі та Єрихоні (§§ 494-498)
- Притча про міни (§§ 499, 500)
- Бенкет у Витанії (§§ 501, 502)
Останній тиждень. Неділя й понеділок
- Урочистий вхід до Єрусалиму (§§ 503-507)
- Греки хочуть говорити з Ісусом (§§ 508, 509)
- Безплідна смоковниця (§§ 510, 511)
Останній тиждень. Вівторок і середа
Авторитет Ісуса. Притча про двох синів (§ 512)
- Притча про виноградарів-убивців (§ 513)
- Податок кесареві (§ 514)
- Садукеї й воскресіння (§§ 515, 516)
- Найбільша заповідь. Месія - син Давида (§ 517)
- «Еленхос» проти книжників і фарисеїв. Грошева жертва вбогої жінки (§§ 518-522)
- Есхатологічна мова (§§ 523-529)
- Притча про діви. Останній суд (§§ 530, 531)
- Середа. Зрада Юди (§§ 532-534)
Останній тиждень. Четвер
- Приготовления пасхальної вечері (§ 535)
- Хронологічне питання (§§ 536-540)
- Викриття зрадника (§§ 541-543)
- Установлення Євхаристії (§§ 544-548)
- Пророцтво Петрового відречення (§ 549)
- Останні розмови (§§ 550-553)
Останній тиждень. П'ятниця
- Гетсиманія (§§ 554-557)
- Ув'язнення (§§ 558-561)
- Релігійний суд перед Синедріоном (§§ 562-569)
- Знущання над Ісусом. Відречення Петра. Кінець Юди Іскаріотського (§§ 570-575)
- Цивільний суд перед Пилатом та Іродом (§§ 576-596)
- Розп'яття й смерть (§§ 597-619)
- Друге життя (§ 620)
- Появи в Юдеї (§§ 621-633)
- Появи в Галилеї (§§ 634-638)
- Вознесіння (§§ 639, 640)

Розгляд минулого

Покажчик головніших імен і речей

ДЖЮЗЕППЕ РІЦЦІОТТІ - ЖИТТЯ ІСУСА ХРИСТА. з критичним вступом – ПЕРЕДМОВА

Перша неясна ідея писати цю книгу прийшла мені під час першої світової війни. Лежав я у військові», шпиталі між Альпами. Якийсь час я там перебув між життям і смертю, і ближче до цієї, як до там-того. День і ніч гори відгукували вибухами гранат, кругом мене стогнали ранені, інші вмирали, а запах роз'ятрених ран пригадував кладовище. Чекаючи на мою долю, одного дня подумав я, що, якби остався при житті, то міг би написати « Життя Ісуса Христа ». Його Євангелія лежала коло мене, і її сторінки, на котрих каплі крови розлились на грецьких буквах, як рубрики, виглядали мені, як символічно мереживо життя й смерті.

Коли я оздоровів і повернув до звичайного життя, ті ідея « Життя Ісуса Христа» замість приманювати, лякала мене, і кожного разу, коли я думав про це, то й більше лякався. А таки вона, не тільки ніколи не покидала мене, а ставала якоюсь потребою мого духа. Як інстинктивно реагуємо перед страшною конечністю, так і я почав метушитись кругом неї, так якби хотів себе самого обманути: почав я публікувати досліди над єврейськими та сирійськими текстами, потім «Історію Ізраїльського народу ». а дальше « Юдейську війну» Йосифа Флавія. Але празднья твердиня стояла там, посередині моїх кругів, недоступна моєму страху. Мало мене зворушували заохочування моїх приятелів та впливових осіб; через роки і роки я відповідач, що мої сили були заслабі на «Життя Ісуса Христа».

Але пізніше, проти всякого передбачення, я піддався. А ще тому, що агонія військового шпиталю, по кільканадцяти роках, повторилась, та ще її в куди гірших обставинах: тобто тоді, коли я побачив, що гроза нової війни надходила на людство і що Європа була б знову залита кров'ю; тоді мені здавалось, що не моя особа, але все людство, те що здавалось цивілізоване, лежало вмираюче, із скривавленою Євангелією на його ношах.

Такий вид так сильно мене зворушував, що я не міг не послухатись його: повертала кров на світ — треба було, щоб повернула й Євангелія. І так ця книга була написана в масі, коли Європа потопала у війні, тобто в тім, що є цілковитим запереченням Євангелії.

Якщо звіряю ці речі читачеві, це не на те, щоб звернути увагу на мою незначну особу, а щоб вказати в якім стані духа була написана ця книга. А така вказівка, на мою думку, є дуже важлива, щоб точно оцінити кожне « Життя Ісуса Христа ». Читач, котрий розгляне останній розділ « Вступу», переконається, що життєписи Ісуса написані Штравсом, Ренаном, Люазі та багатьма іншими, одержали їх окремі забарвлення головно від стану духа їх автора. Таке саме сталось і зі мною, — і признаю це щиросердо, —бо стан духа, в якім я писав, був такий: вийти із сучасності і скупчитись в минулому, вийти із крови й увійти в Євангелію.

І якраз із цієї причини я хотів написати твір тільки історично-документальний: тобто я старався віднайти давній факт, а не модерну теорію, солідність документу, а не крихкість його модного пояснення; я навіть відважився наслідувати « байдужість» канонічних євангелістів, які не пишуть ані одного слова радості, коли Ісус приходить на світ, ані одного слова жалю, коли він вмирає. Отож я хотів написати критичний твір.

Дуже добре розумію, що це слово, що находиться в заголовку книги, буде оцінене, як загарбання, тими усіма, для котрих критичне знання

— це тільки руйнування, а його останнім словом-висновком має бути «ні»; але ще ніхто не доказав, що ці хоробрі мужі є праві, а ще менше, що їх руїнницька ціль осягнула правдиві висліди на документах, проти котрих вони завзялись. І про це останній розділ « Вступу » переконає читача чесного й безстороннього.

Зрештою, ці руйнівники вже майже « подолані часом ». Очевидно, вони, по довгім пануванню, не хочуть піддатись і цупко тримаються своїх метод. Але, як вже сталось із Старим Завітом, так і для Нового намічена руїнницька критика підупадає, і в невдовзі вона стане залишком, нікому незавидним, « старих». Нині, на підставі останніх документальних відкрить та інших підстав, мудра критика старається бути конструктивною й її останнє слово хоче бути « так ». Завдання тяжке, без сумніву, але відраза, яку я мав до писання цієї книги, походила головно від цієї трудності, тобто бути критиком і будівничим.

З любові до ясності та щоб не примушувати читача вдаватись до інших творів, у « Вступі» я переказав деякі сторінки з другого тому моєї « Історії Ізраїльського народу ». бо аргумент був той самий. Та не треба шукати в цій книзі багато інших речей, про які вона, вже дуже широка, не мала й не могла писати: так, напр., бібліографії, що про Новий Завіт становить вже майже незалежне знання, і, списана, творила б не меншу книгу від цієї. Тільки деколи я защипував деякі окремі шори, а для загального погляду вказалось деяких авторів в останнім розділі « Вступу ».

Щиру подяку складаю Всеч. о. Маріянові Кордовані Ч.П., що по-приятельськи переглянув рукопис та підказав дуже цінні поправки.

Рим, січень 1941

ДЖЮЗЕППЕ РІЦЦІОТТІ

Категории: