Шелепило Антонія Зоряна - Плани на завтра - Окраєць Слова на кожен день

«Плани на завтра» насправді не писалися як книга. Це лише мій спосіб жити Словом Божим так, щоб максимально зробити це Слово своїм. Одного вечора я не могла заснути. Довго крутилася в ліжку, аж доки в голові не «блимнуло»: я не прочитала перед сном уривок зі Святого Письма. У монастирі ми маємо звичай впродовж дня зазирати у Біблію і бути із цим текстом достатню кількість часу, щоб він «проріс» у серці. Для мене це був час перед сном, щоб завершити день правильно. І от, коли я одного вечора забула це зробити, моє серце нагадало мені, що воно голодне. Прочитавши фрагмент, який Церква приготувала на Літургію наступного дня, я солодко заснула.

Таким чином я навчилася закінчувати, а згодом і починати день із біблійного тексту. Але саме читання давало мені мало користи. Я забувала, про що було сьогодні Євангеліє, а Апостол – тим більше. Хоч на початковому етапі монашого життя, який називається «новіціят», ми спільно із сестрами читаємо ці два уривки в каплиці й пів години роздумуємо, що цей текст говорить про нас. І ці 30 хвилин були для мене дуже заколисувальними, бо ранок – то не мій час для глибоких думок. Щоб рятувати себе від сну, я брала блокнот і писала свої думки. З ручкою в руках важче задрімати. І ці ранкові записи були далекими передвісниками «планів на завтра». Далекими, тому що вони нагадують убогі проповіді дитини, яка прагне стати великим місіонером. Там було багато слів: «ми маємо… мусимо… Бог каже нам те і те…». Багато моралізаторства, мало Бога і мене. Але поки з джерела потекла чиста вода, минуло багато часу, коли виливалися смішні й банальні речення.

Після новіціяту ми плануємо особисті зустрічі з Богом у Його Слові самостійно. Для мене це був вечір, коли вже нікуди не поспішаю і є достатньо часу, аби набутися в тиші. Саме тоді я відкрила для себе додаток «Біблія», в якому є (на цей момент) близько тисячі перекладів Святого Письма. Кожного року ми цілою редемптористською спільнотою їздимо на реколекції, під час яких отці, які їх проводять, пропонували читати уривки з Біблії в різних перекладах. Бодай о. Івана Хоменка та Івана Огієнка, бо тоді Слово стає наче об’ємнішим, багатшим, і один переклад доповнює інший. Вперше я помітила, що відчував батько блудного сина так яскраво: Лк 15:20: «І встав він і пішов до батька свого. І як він був іще далеко, побачив його батько його й, змилосердившись, побіг, на шию йому кинувся і поцілував його» (Переклад Івана Хоменка). Лк 15:20: «І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!» (переклад Івана Огієнка).

с. Шелепило Антонія Зоряна - Плани на завтра - Окраєць Слова на кожен день

Львів: Свічадо, 2023, 432 с.

ISBN 978-966-938-605-2

с. Шелепило Антонія Зоряна - Плани на завтра - Окраєць Слова на кожен день - Зміст

Щоб Слово не було моралізаторським «треба/мушу», а моїм особистим «Хочу так жити»

ГОЛОС ТОГО, ХТО КЛИЧЕ. Роздуми над Євангелієм від Матея
«ЕФАТА», ТОБТО: «ВІДКРИЙСЯ»! Роздуми над Євангелієм від Марка
НА ТВОЄ СЛОВО ЗАКИНУ СІТІ. Роздуми над Євангелієм від Луки
ЦЕ Я РОЗМОВЛЯЮ З ТОБОЮ. Роздуми над Євангелієм від Йоана

Коли я погодилась написати передмову до цього видання, то трохи злякалась. Бо в мене є перша книжка сестри Антонії Шелепило «Плани на завтра», присвячена Новому Завіту, і здається, що про Новий Завіт писати було б легше. Там все зрозуміліше. А зі Старим Завітом не все так просто... Тепер, як психологиня, розумію чому, бо це мені маловідоме, малознайоме. Але в тому і цінність цієї книжки і цих роздумів, бо вона відкриває читачам двері до розуміння Старого Завіту. Це коментарі до Біблії, але написані просто й доступно. «Нарешті», – сказала я собі, коли прочитала ці уривки, які так добре розтлумачила сестра Антонія. Нарешті мені зрозуміло, про що тут йдеться.

Я не маю богословської освіти, а є просто людиною, яка любить Святе Письмо, хоч і не досконало його знає. Але, читаючи знову і знову, відкриваю для себе щоразу нове, наче за першим разом пропустила чи то було не для мене. І ось це нове містить в собі книжка. Навіть якщо я вже читала певний старозавітний уривок, роздуми авторки допомагають глибше осягнути його чи й відкрити для себе наново. Її тексти промовляють невимушено, доступно і відповідно до нашого часу. Якесь дивовижне поєднання, як на мене! Але чому я дивуюся?! Наш Господь – Бог чудес.