Тафт Роберт - Богослужения часослова на Сході та Заході

Чи існували в цей ранній період усталені форми й години християнської молитви, які можна вважати прообразом наших богослужень часослова? Тут складно робити якісь висновки. Відомо, що в першому столітті, перед відокремленням Церкви від синагоги і зруйнуванням Храму в 70-ті р. по Р. X., юдеохристияни Палестини брали участь у синагогальному і храмовому богослуженнях. Та вони частково втратили попередню спонтанність у вживанні текстів Старого Завіту. А для елліністичних юдеохристиян храмовий культ був чужим (Ді. 6, 8). Що ж до християнського богослужения, то одним із перших і найдокладніших новозавітних свідчень про нього є текст І Послання до коринтян, який походить із елліністичного християнського середовища. Хоча в І Кор. 11 мова йде про Тайну вечерю, вже у главі 14, яка є єдиним у Новому Завіті том про християнське богослужения, описано зібрання спільноти (синаксис) із мовленням різними мовами, об’явленням, пророкуванням, навчанням, псалмодією, благословенням, подяками і такими формулами, як «маранафа» [прийди, Господи наш] і «амінь».

Інші Послання додають ще таку формулу, як мир. Проте теоретично допустити безпосередній зв’язок між богослужениями часослова і цими відомостями загалом видається неможливим. Напевно, важливішим за будь-який зв’язок між юдейськими чи ранньохристиянськими формами молитви і пізнішими богослужениями є юдейський звичай молитви у визначений час. Зараз неможливо встановити точні часи юдейської молитви І ст., бо тогочасне літургійне життя юдеїв було далеким від регламентації. Існувало декілька традицій молитви: фарисейська, садукейська, ессейська... До того ж більшість новонавернених юдеохристиян були еллінізованими євреями, а про юдейські ритуали поза межами Палестини нам відомо небагато. Наші труднощі зростають ще й через те, що юдейська літургія цього періоду, хоч не повністю аморфна, була значною мірою не кодифікована.

Враховуючи це все, не можна однозначно стверджувати, що традиційні для юдеїв щоденні храмові жертвоприношення (ранішнє і вечірнє) припадали на два часи приватної молитви і що це привело до появи двох головних християнських часів - ранішнього і вечірнього славослов’я. Замість цього ми бачимо змішану модель: дворазове читання Шеми зранку і ввечері, що в рабинських колах поєднувалося з триразовою приватною молитвою - з додатковим молитовним часом о дев’ятій годині. Як дехто вважає, ця модель виникла через зміщення часу вечірнього храмового жертвоприношення від заходу сонця до третьої ночі. Крім того, оскільки на користь системи ранок-південь-вечір в юдаїзмі новозавітного періоду свідчать ессейські практики, а також практики терапевтів, які описав Філон; старозавітні тексти Дан. 6,10, Пс. 55/56,17,2 Еноха 51,4 та й, зрештою, Новий Завіт і ранні християни, то юдейські впливи на християнські молитовні часи виглядають ще сумнівнішими, ніж це видається на перший погляд. Тож я вважаю, що підсумувати вплив юдейських молитовних часів на християнську молитву в апостольський період можна, спираючись на декілька важливих тез, а саме: осередками юдейської молитви були храм, синагога і приватне помешкання.

Тафт Роберт - Богослужения часослова на Сході та Заході

пер. з англ. Д. Бендик

Львів: Свічадо, 2013 с. 360

ISBN 978-966-395-6831־

Тафт Роберт - Богослужения часослова на Сході та Заході - Зміст

Список абревіятур

Таблиця псалмів

Передмова

Подяки

Частина I. Формування традиції

1. Пролог: християнська молитва в Новому Завіті та її юдейське походження
2. Щоденна молитва в доконстантинівській Церкві
3. Катедральне богослужения на Сході в IV ст.
4. Єгипетське монастирське богослужения в IV ст.
5. Міське монастирське богослужения на Сході
6. Монастирське богослужения на Заході: Північна Африка, Галлія, Ірландія та Іберійський півострів
7. Монастирські богослужения добового кола в Італії
8. Катедральні богослужения добового кола на Заході
9. Катедральні всенічні чування
10. Походження полунощниці, утрені та першого часу
11. Висновок: структура монастирського та катедрального богослужень

Частина II. Церковне правило на християнському Сході

12. Вірменське богослужения
13. Асиро-халдейське богослужения
14. Західносирійська та маронітська традиції
15. Коптійське богослужения
16. Етіопський обряд
17. Візантійське богослужения

Частина III. Богослужения часослова в західних традиціях

18. Від молитви спільноти до бревіярія: церковне правило стає приватною молитвою на Заході
19. Римське богослужения
20. Богослужения добового кола в реформаторських Церквах

Частина IV. Що це все означає