Тимошенко Михайло – За переконання

Осінь 1896 року була дуже холодна. Вже на початку місяця листопада почалися великі морози, що аж тяжко було дихати. І ось один із цих днів був особливо холодний. На вечір всі мешканці Б-ської фабрики поховалися до теплих приміщень. Зрідка на безлюдних вулицях проходили запізнені пішоходи, які, насунувши на очі шапки, спішили додому. Навкруги панувала тиша, тільки з фабрики розносився якийсь невиразний шум, подібний до морських хвиль, які розбиваються до кам’яних скель. Фабрика не переставала працювати навіть і вночі. Кожного ранку широко розкриті брами фабрики поглинали в себе тисячі напівсонних робітників, які повільно й покірно йшли туди, а кожного вечора ті ж самі брами викидали тих самих робітників вже змучених та брудних.

Робітники денної зміни вже давно розійшлися по своїх домах, щоб на наступний ранок знову з’явитися на працю. Останнім із брами фабрики вийшов чоловік біля сорока років, і спокійно^направлявся по безлюдних вулицях до свого дому. Його приємне обличчя, з невеликою борідкою, виявляло глибокий біль душі. Його очі висловлювали душевні страждання. Зрідка з його грудей виривалися тяжкі зітхання. Він не звертав жодної уваги на сильний мороз, а тихо йшов у глибокій задумі.

Щойно сьогодні нарешті він дізнався, чому всі ці три останні дні підряд якийсь невідомий голос увесь час кликав його: “Даниле!” “Даниле!”

Він добре знав, що крім нього нікого більше не було в майстерні, коли він перший раз почув голос: “Даниле!” Спочатку він думав, що не дочув, або йому так видалося й не звертав на це жодної уваги. Він був дуже здивований, коли і на другий і на третій день той самий таємничий голос кликав його: “Даниле!”

Що це могло означати? Якесь зловіще передчуття стиснуло його груди. Ввесь час він передчував в очікуванні чогось тяжкого, небезпечного й великого.

Сьогодні його покликали на поліцію й попередили, щоб він був готовий до висилки адміністративним порядком на п’ять років. Місце для висилки ще не визначене, покищо його відправлять до Варшави на розпорядження губернатора. Оце й є розгадка його передчуття, таємничого голосу, що так його непокоїв. Він буде змушений залишити свою працю, свою родину, яка складалася з дружини та шестеро неповно- літних дітей, і йти етапом невідомо куди.