Я ЛЮБЛЮ ЦЕРКВУ. Люблю її богослужіння, проповіді, євангельське богослов'я, спільноту, свідоцтво для світу, служіння милосердя, а також її лідерів. Коли мені випадає честь стояти перед зібранням церковних керівників, я завжди сповнений відчуття глибокої пошани та вдячності. Мені добре знайомі перепони, які долає кожен пастор, бо я сам пройшов цей довгий шлях. Я знаю, який то тягар — представляти осердя пастирської та лідерської спільноти церкви. Я з надзвичайною повагою ставлюся до тих, хто відгукується на заклик присвятити своє життя церковному служінню. Я знаю, що робота пересічного пастора передбачає надзвичайні навантаження, недостатнє кадрове забезпечення та замалу платню, а тому дуже ціную тих, хто зважився жити таким життям. Я належу до чудової церкви, яку очолює благочестиве та віддане керівництво і яка проповідує життєдайну євангельську звістку. Бути частиною цієї спільноти — це радість, що осяює моє життя.
Саме через свою любов до церкви я турбуюся про її лідерів. Ця стурбованість збільшилася, коли після опублікування моєї книжки «Небезпечне покликання»* я почав отримувати один за одним тривожні сигнали. Особливої уваги заслуговує дзвінок, що надійшов від голови ради однієї з місцевих церков, з якою в мене були вільні партнерські стосунки. Він був приголомшений і розгублений, скривджений і розгніваний водночас. Він попросив мене допомогти, однак я не впевнений, що він насправді хотів допомоги, принаймні не тієї, яку я вважав за необхідне надати йому. Після нетривалої розмови його гнів обернувся на мене. Я бажав допомогти йому та лідерській спільноті цієї церкви подолати темний і кам'янистий шлях, який очікував їх упродовж наступних декількох місяців, однак його гнів свідчив про те, що мене навряд чи запросять. Після розмови мене охопив смуток. Це був не перший такий випадок, і я знав, що він не буде останнім. Цей смуток не полишає мене досі. Він спонукає до молитви, змушує звеличувати Божу благодать і розмірковувати про те, що ми можемо і що повинні зробити, аби виправити становище.
Той дзвінок, як і багато інших таких дзвінків, схвилював мене не тому, що мій товариш, церковний лідер, був приголомшений, скривджений і розгніваний. Він і мав бути приголомшений через лицемірне життя старшого пастора, з приводу якого дзвонив. Йому слід було болісно сприймати те, що цей пастор любив задоволення більше, ніж людей, яких був покликаний очолювати та годувати духовною їжею. Мій співрозмовник повинен був відчувати праведний гнів через порушення всього того, для чого Бог передбачив Свою Церкву. Однак після дзвінка особисто мене більше непокоїло та засмучувало те, що в його словах не було навіть натяку на самодослідження й не виникало жодних питань щодо сутності лідерської спільноти, яка оточувала негідного пастора. Ніщо не свідчило про готовність обговорювати будь-що інше, окрім того, що робити з пастором, на якого був спрямований весь його гнів.
на якого був спрямований весь його гнів. Я хотів би, щоб ця розмова була винятком, проте це не так. Ми всі були свідками падіння відомих пасторів, які користувалися величезним впливом і недоброю славою, але на кожен такий випадок, що набув суспільного розголосу, припадають сотні історій невідомих пасторів, які втратили віру, припинили служіння й залишили свою церкву в кризі або лише зовні нагадують собою тих служителів, якими вони колись були. Ми багато говоримо про марнославство пасторів, їхню негідну поведінку й спокусу владою, однак у цій книжці я звертаю увагу на те, що дуже часто за пасторськими невдачами стоїть слабка й недієздатна лідерська спільнота. У нас не просто пасторська криза; постійно спілкуючись із пасторами та керівництвом церкви, я переконався, що ми маємо справу з кризою лідерства.
Пол Девід Тріпп – Лідерство - 12 євангельських принципів церковного керівництва
Пер. з англ. 2023 - Одеса: Видавництво «Тюльпан» ТМ, ЄРПЦО; 2023 - 248 с.
ISBN 1433567636
ISBN 978-966-2110-60-9
Пол Девід Тріпп – Лідерство – Зміст
Передмова
Вступ. Криза
- 1. Досягнення. ПРИНЦИП 1: Спільнота служіння, яка більшість часу витрачає на ділову сторону життя церкви, зазвичай є духовно нездоровою
- 2. Євангеліє. ПРИНЦИП 2: Щоб стати знаряддями Божої благодаті, ваші лідери повинні віддано плекати її в житті один одного
- 3. Обмеження. ПРИНЦИП 3: Для належного керування спільнотою служіння необхідно визнавати встановлені Богом межі дарів, часу, сил і зрілості
- 4. Гармонія. ПРИНЦИП 4: Важливою складовою успіху ваших керівників є вміння розпізнавати та гармонійно поєднувати у своєму житті різноманітні покликання
- 5. Характер. ПРИНЦИП5: Духовно здорова лідерська спільнота визнає, що особисті моральні якості важливіші, ніж організаційна структура чи стратегія
- 6. Війна. ПРИНЦИП 6: Важливо розуміти, що керівництво будь-яким євангельським служінням — це перш за все духовна боротьба
- 7. Слуги. ПРИНЦИП 7: Покликання до керівництва в церкві—це заклик до життя, сповненого самопожертви та служіння
- 8. Відкритість. ПРИНЦИП 8: Духовно здоровій лідерській спільноті властиві смиренна відкритість і відважна щирість, викликана любов'ю
- 9. Ідентичність. ПРИНЦИП 9: Те, як ваші лідери керують церквою, завжди визначається їхніми уявленнями про власну ідентичність
- 10. Відновлення. ПРИНЦИП 10: Якщо лідерська спільнота сформована за євангельськими принципами, її невід'ємною рисою буде готовність виправити помилки та розпочати все знову
- 11. Сталість. ПРИНЦИП 11: Сталість у служінні церковних керівників завжди є наслідком їхньої приналежності до євангельської спільноти
- 12. Присутність. ПРИНЦИП 12: Впоратися з неминучими слабкостями, невдачами та гріхами ваших лідерів можна лише за умови, якщо дивитися на них через призму присутності, сили, обітниць і благодаті Христа
ОБКЛАДИНКА
Категории:
Благодарю сайт за публикацию:
