Зінченко - Пересопницьке Євангеліє 1536 - 1561 рр

12 травня 2010 року Верховна Рада України ухвалила відзначити на державному рівні 450 річчя з часу створення Пересопницького Євангелія (1556 1561) и оголосити 2011 рік Роком Української Першокниги. Пересопницьке Євангеліє є одним з найяскравіших творінь української культури, перлиною мистецтва книгописання, дорогоцінним виявом християнської духовносте, пам’яткою української книжної мови XVI ст. Саме тому під час інавгурації Президента України Леоніда Кравчука в грудні 1991 року Пересопницьке Євангеліє набуло значення символу української державности.

 

З того часу утвердилася традиція, що президенти України присягають на цій книзі. Особлива знаковість та духовно-культурна коштовність пам’ятки спонукає до ближчого знайомства з обставинами її виготовлення, творцями, до з ’ясування особливостей епохи, коли з'явився цей дорогоцінний кодекс, до поцінування мистецтва писців та мініятюристів. XVI ст. є переломним часом в історії українського суспільного буття і, зокрема, української культури. Український соціюм, зберігаючи давні традиції церковної і світської культури, писемности, архітектури, малярства, книжкової справи, зазнає в цю пору щораз більших впливів культури Відродження, реформаційних та контрреформаційних інформаційних потоків, засвоює й творчо вбирає їх.

 

Разом з тим виразнішають ознаки національного культурного піднесення, актуалізуються потреби духовної самоорганізації. Ці різнопланові й суперечливі тенденції соціокультурного процесу сформували ті суспільні запити, які зумовили появу однієї з найяскравіших пам яток української культури Пересопницького Євангелія. У цьому кодексі подано повний переклад канонічного Євангелія з церковнослов’янської українською книжною мовою, його творці побачили свою місію в тому, щоб відгукнутися на актуальну духовно-культурну потребу свого часу: укласти книгу «ку читаню и посполитим людемь ко доброму вьіразумленю». 

 

К., 2011. 110 + [2] с.

ІSВN 978-966-7567-77-4

 

Вступ

Підсумок

Література

 

 

 

Перегорнімо подумки ще раз аркуші Пересопницького Євангелія. Старовинний манускрипт середини X V I ст. зберігає для наступнях поколінь духовну енерпю та художню майстерність тієї доби, захоплює каліграфічніспо письма, вигадливим орнаментуванням та яскравими насиченими барвами мініятюр, заставок, буквиць та декоративних прикрас. Його творці архімандрит Пересопницького монастиря Григорій та писець Михайло Василієвич разом із ще одним, невідомим на їм я майстром подарували світові блискучии художній витвір, пам'ятку національного та європейського значення.У ній художні традиції українського книжництва поєдналися з прийомами мистецтва доби Відродження.

 

Та не лише добротністю паперу й яскравим оздобленням вимірюється вартість цієї безцінної пам’ятки. З а графічно - художньою досконалістю Пересопницького Євангелія можна угледіти контури епохи зародження нової української культури: вона живиться давніми глибинами своїх багатих традицій, а з ними — й мови слов'янської церковної книжности. Але разом з тим відчуваємо бажання її творців звернутися до живого джерела народної мови: тим українська культура стає суголосною добі Відродження та Реформації. Потреба заглибитися в основи євангельської науки, донести до сучасників її головні послання у поданні зрозумілою мовою, «для науки люду християнського» була, з иншого боку, відповіддю на наступ римокатолицької Контрреформації. Звертаючись до питомих мовних первнів та символів власного буття, обстоюючи себе, поставала перед європейським світом нова нація.

 

Фундатори Пересопницького Євангелія — Анастасія Юріїв на Заславська-Ольшанська, її донька Євдокія, княгиня Чорторийська разом з чоловіком Іваном Федоровичем, князем Чорторииським плекають монастирські осередки вченосте, сіле, разом з тим, придивляються до здобутків сусідніх народів — чехів, німців які вже мають Священне Писання у перекладі народними мовами. Фундатори й творці Пересопницького книжного дива втілюють у безцінному кодексі прагнення перенести цей досвід на український ґрунт. Ті ж спонуки надихали тоді й творців инших пам ’ яток украінської культури другої половини XVI ст. Крехівського Апостола, Загорівського Апостола, Волинського Євангелія 1571 р., Нового Завіту 1581 р., перекладеного Валентином Негалевським.

 

Першорядна художньо - мистецька вартість Пересопницького Євангелія є незаперечною, її високе значення засвідчене авторитетною думкою відомих дослідників і знавців української культу ри, починаючи з Осипа Бодянського, який віднайшов цю пам’ятку й високо оцінив її як перлину української мови, а далі - Михайла Максимовича, Тараса Шевченка, Павла Житецького, Олексан дра Грузинського, Якима Запаска й инших. Своєрідно «оцінив» її й обер-прокурор Синоду граф Д. Толстой, зажадавши вивезти її з Полтави для піднесення височайшим персонам дому Романових...

 

Волею Божою Пересопницьке Євангеліє повернулося в Україну. Із здобуттям незалежносте воно стало символом Української державносте, спонукою до збереження й плекання української мови и культури, нагадуванням про священність присяги, яку складає перед ним Президент України, вступаючи на посаду.