Зволінський Анджей - Ілюстрований словник символів

Зволінський Анджей, о. - Ілюстрований словник символів

Людина використовує символи, відколи захотіла передавати іншим свої думки і почуття. Оскільки чутливість є найпершою функцією психіки, що має своє коріння у сферах, які не просвітлені свідомістю, символи найчастіше виражали людські емоції. В історії розвитку символіки виділяють примітивні, буквальні та пре- логічні символи - що походять з підсвідомості, які служили первісним людям, щоб виражати за допомогою поведінки (спочатку рефлекторної) їхні психічні стани: занепокоєння, тріумфу, голоду, ситості, гніву. На пізнішому етапі розвитку з’явилися абстрактні символи, що допомагають використовувати поняття, яких в іншому випадку розум не був би в змозі охопити, наприклад, в алгебрі. Потреба представлення сфери почуттів через конкретні поняття пояснює застосування символів спочатку у мові.

Популярність символу визначала і досі визначає, найперше, його комунікативність. Його легко запам’ятати і пов’язати з конкретною ідеєю. Символ тоді переконливий, коли впливає на три основні сфери психіки: пізнавальну, емоційну та мотиваційну.

Символи можуть набувати дуже різної форми: предмета (прапор), графічного знака (хрест), жеста (пальці у формі букви «V»), елементів одягу (сутана), виду зачіски (тонзура), нашивки (знак «опору», який використовували під час військового стану в Польщі), медалі. Риси символу мають також пісні та гімни (національний гімн) і слова, гасла, слогани.

Особливого значення символи набувають у сфері релігійного життя. Вони водночас і виявляють святість, і роблять світ здатним досвідчувати трансцендентність. Символи виникають через «зустріч» (з гр. symballein) світського явища з сакральною сферою, під час якої формується незбагненна розумом сутність спільноти на основі «містичної участі». Символи показують сакральну структуру світу, що закривається перед раціональним пізнанням, але відкриває свою правдиву сутність перед релігійною людиною.

Релігійний символ містить велике емоційне навантаження. Клод Леві-Строс, описуючи ритуал посвяти в індіанців Британської Колумбії, зазначив: «Для глядачів обряду посвячення маски для танцю, що відкриваються раптово, як віконниці, показуючи друге, а іноді й третє обличчя, всі стигмати строгості та таємниці, є підтвердженням присутності у всьому надприродного і величини міфів. (...) Майже всі ці маски є примітивними і водночас захопливими механізмами. Гра мотузок, блоків і петель дозволяє губам висміювати переляк новачка, очам оплакувати його смерть, а дзьобам - пожирати його».

Міфи особливо загущують фарби. Вони не є плодом уяви, а певною формою опису позаземної сакральної та релігійної реальності. У міфах, на яких базувалася космічна релігія, Бог виявлявся через регулярність циклів пір року, тому більшість міфів є космогонічними. У них вилучені змінності конкретного часу, оскільки герої міфів роблять вічні дії, які люди за ними повторюють. А людські вчинки настільки реальні, наскільки є точним відображенням, відтворенням вже існуючих зразків.

Зволінський Анджей, о. - Ілюстрований словник символів

Пер. з пол. О. Борейко, О. Левчук. - 2-ге вид. (1-ше вид. 2018) - Львів: Свічадо, 2024. - 222 с., іл. – (Бібліотека Товариства християнського життя «ВОЇНИ ХРИСТА ЦАРЯ».)

ISBN 978-966-938-800-1